ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІСТЬ ЯК ТЕКСТОВА КАТЕГОРІЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНИХ ЗВ’ЯЗКІВ В АНГЛІЙСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ КАЗЦІ
Ключові слова:
інтертекстуальність, текст, поліфонія, когнітивна модель, літературна казкаАнотація
У статті йдеться про поняття «інтертекстуальність» як особливу текстову категорію, що виконує ряд важливих функцій, зокрема смислоутворюючу та інтегруючу. Окрему увагу автори зосереджують на вивченні прагматичного аспекту інтертекстуальністі, що виступає як специфічна стратегія відповідності з іншими (попередніми) текстами, а також як спосіб, за допомогою якого один текст актуалізує у своєму внутрішньому просторі інший, виражаючи задум автора. Відповідно інтертекстуальність охоплює увесь спектр можливих віртуальних відношень між текстами і їхніми частинами. Таким чином, текст у процесі інтертекстуалізації постійно трансформується, створює і переосмислює, залишаючись відкритим для нових змін.
Посилання
Арнольд И. В. Проблемы диалогизма, интертекстуальности и герменевтики. СПб.: Образование, 1995. 59 c/
Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. 2-е изд. М.: Искусство, 1986. 444 c/
Гадамер Г. Г. Актуальность прекрасного. М.: Искусство, 1991. 367 c.
Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 138 c.
Дейк Т. А. ван. Язык. Познание. Коммуникация: Перевод с англ.; сост. В. В. Петрова; под ред. В. И. Герасимова. М.: Прогресс, 1989. 310 c.
Лотман Ю. М. Семиосфера. СПб.: Искусство, 2000. 704 c.
НовиковХудожественный текст и его анализ. М.: УРСС, 2003. 301 c.
Пропп В. Я. Морфология «волшебной сказки». М.: Лабиринт, 1998. 512 c.
Чернявская В. Е. Лингвистика текста. М.: Либроком, 2009. 248 c.
Hunt P. Children’s Literature. Oxford, UK; Malden, Mass, USA: Blackwell Publishers, 2001. 297 p.