АРГУМЕНТАЦІЙНА РОЛЬ ЕМОЦІЙНО-ЕКСПРЕСИВНОЇ ЛЕКСИКИ У ПРОМОВАХ ІСТОРИЧНИХ ОСІБ ТВОРУ Т. ЛІВІЯ „ІСТОРІЯ” (НА МАТЕРІАЛІ ПРОМОВ І-Ї ДЕКАДИ ТВОРУ)
Ключові слова:
риторика, стилістичні особливості, давній Рим, Тіт Лівій, його твірАнотація
Стаття присвячена аналізу лексичних ресурсів промов історичних осіб твору Т.Лівія "Історія" з точки зору їх емоційно-експресивного забарвлення як одного із факторів пізнання ідеї твору та засобу аргументації. Дослідження засвідчує наявність органічного зв'язку між емоційним та експресивним: важливим засобом у лінгвостилістиці тексту є нейтральна лексика, що денейтралізується під впливом контексту та отримує додаткові емоційно-експресивні відтінки . Часто денейтралізація відбувається у результаті поєднання нейтральної лексики з пейоративними лексемами чи їх метафоризації. Лексика з позитивним відтінком емоційності супроводжує у промовах високий стиль. Багата та різноманітна щодо своєї функціональності і пейоративна лексика промов. Отже, емоціоно-експресивні засоби лексики, виконуючи естетичну функцію, служать у досліджуваних промовах важливим засобом аргументації, а їх дослідження сприяє пізнанню ідеї твору та допомагає детальніше дослідити ідіостиль автора.
Посилання
Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. – Москва, 1969. 607 c.
Быховец В.В. Некоторые особенности эмоциональной лексики „Метаморфоз” Овидия // Вопросы классической филологии. – Вып. VІ. – С. 226–239.
Виноградов В.В. Русский язык. – Москва, 1972. – 614 с.
Галкина-Федорук Е.М. Об экспрессивности и эмоциональности в языке // Сб. статей по языкознанию. – Москва, 1958. – С. 103–124.
Историки Рима. – Москва, 1970. – 496 с.
История Римской литературы / Под ред. С.И.Соболевского. – Т. І. – Москва, 1959. – 534 с.
Ливий Тит. Нашествие Аннибала. Кн. 21 / Пер. с лат. и объясн. Ф.Зелинского. – Санкт-Петербург, 1914. – 164 с.
Модестов В.И. Лекции по истории римской литературы. Век Августа. Киев, 1875. – 319 с.
Сенів М.Г. Мовні засоби створення емоційної експресії у сатирах Марціала // Іноземна філологія. – 1979. – Вип. 55. – С. 83–88.
Тэн И. Тит Ливий. Критическое исследование. – Москва, 1900. – 398 с.
Bernhardy G. Grundriss der Römischen Literatur. – Halle., 1850. –S. 542–545.
Bruns J. Die Persöhnlichkeit in der Geschichtsschreibung der Alten. –Kiel., 1897. – 84 s.
Stacey S.G. Die Entwicklung des livianischen Stiles. – Leipzig, 1896. 661 s.
Titi Livi. Ab urbe condita libri / W.Weissenborn. – M.Müller.lib. I-VI. – Lipsiae., 1910. – 396 s.
Titi Livi. Ab urbe condita libri / W.Weissenborn. – Bd. III. Buch. VI– X.Berlin, 1876. – 220 s.
