Англійська мова у Європейському Союзі в контексті брекзиту

Анотація

Європейський Союз – це складне наднаціональне утворення, до складу якого входить 27 держав, що спілкуються 24 офіційними мовами. Формально поширена у ЄС політика мультилінгвізму на практиці застосовується рідко, адже ведення офіційної документації 24 різними мовами – завдання непросте. Упродовж останніх десятиліть головними робочими мовами Європейського Союзу були англійська, французька та німецька з великим домінуванням англійської як мови міжкультурної комунікації. Вихід Великобританії з ЄС, відомий як брекзит, привернув увагу політиків та дослідників до майбутнього англійської мови в ЄС. Серед імовірних прогнозів спостерігаються дві радикально протилежні точки зору – від повного припинення використання англійської мови у сфері офіційної комунікації ЄС, так званого Engxit, до утвердження нового, європейського, варіанту, відмінного від стандартної англійської мови, так званого Euro-English. Здійснений у статті контент-аналіз англомовного медійного дискурсу 2016–2021 рр. демонструє, що більшість видань продовжує оцінювати англійську мову як головну мову ЄС та світу; lingua franca; найпопулярнішу для вивчення іноземну мову; нейтральну мову глобальної та міжкультурної комунікації. Щодо характеристик нового варіанту англійської мови (Euro-English), то вони різняться – від позитивних до негативних, сконцентрованих на помилках та відхиленнях від стандартного варіанту англійської мови. Проте саме існування такого варіанту англійської мови у ЄС уже майже не викликає сумнівів як у дослідників, так і в пересічних громадян. Ймовірно, вихід Великобританії з Євроспільноти може слугувати початком процедури кодифікації європейського варіанту англійської мови та його подальшого активного використання в офіційній комунікації ЄС.