Модус фамільярності комунікативної поведінки у когнітивно-дискурсивному висвітленні

Анотація

У статті висвітлюється модус фамільярності як когнітивно-дискурсивний феномен, що є складником національної комунікативної поведінки. Постулюється теза про розмежування традиційного лінгвостилістичного підходу до розуміння фамільярності та сучасного когнітивно-семіотичного і дискурсивного ракурсів вивчення об’єкта дослідження. З огляду на попередні дослідницькі візії науковців, які дотримуються різних наукових позицій, надається визначення модусу фамільярності як семіотичного конструкта мовної/комунікативної свідомості і конституента національної комунікативної поведінки. Окрему увагу приділено зіставленню дефініцій фамільярності, зафіксованих у лексикографічних джерелах української і німецької мов. Відповідний словниковий матеріал і окремі приклади розмовних дискурсивних практик дозволили висвітлити когнітивно-дискурсивний характер функціювання і реалізації модусу фамільярності як одного з різновидів семіотичних модусів комунікативної поведінки та простежити специфіку досліджуваного феномена в німецькій комунікативній культурі. Окремо розглянуто традиційну диференціацію трьох рівнів емоційно-експресивного забарвлення лексики та відповідне виокремлення трьох стилів спілкування, зокрема й фамільярного. Реалізація когнітивно-семіотичного модусу фамільярності в межах нейтрального стилю спілкування регламентована специфікою дискурсивного простору, в якому відбувається національна комунікативна поведінка, а також соціальними/статусними, ґендерними, віковими, професійними, спеціальними/фаховими і т.д. особливостями співрозмовників. Когнітивно-семіотичний модус фамільярності дотичний до зниженого стилю спілкування, але в поодиноких випадках може корелювати і з високим стилем, що залежить не лише від дискурсивного простору окремої лінгвокультури, а й від конкретних умов і обставин мовленнєвої взаємодії.