Вербалізація позитивних емоцій в англійській та українській мовах (зіставний аспект)

Анотація

Зіставне дослідження мов належить до одного з найактуальніших завдань сучасного мовознавства. Споріднені та неспоріднені мови розглядаються як відкриті системи, що мають певну структуру, і метою цієї статті є зіставний аналіз прикметників в англійській та українській мовах, звертаючи увагу на їхні системно-структурні характеристики, відображення специфіки вокабулярів мов та виділення національного, а також культурного компонентів у семантиці досліджуваних слів. Значна увага відводиться розкриттю спільних і відмінних рис прикметників, щоб визначити їхню роль, місце та значущість у семантичному просторі певного фрагмента лексичних систем мов. Проблеми дослідження емотивної семантики тісно пов’язані з емоційним людським фактором у мові та у сучасній лінгвістиці є надзвичайно актуальними. Поєднання слів для прояву почуттів та емоцій постає одним із найважливіших аспектів нашого повсякденного мовлення, когніції та суспільного буття. Для кожного, хто бажає мати здорове й щасливе життя, суттєвим є відчуття позитивних емоцій, як наприклад, щастя, радісне хвилювання, радість, надія, сподівання та натхнення. Емоції постають психологічними станами, що мають біологічну основу і виникають під впливом нейрофізіологічних змін, асоціюються з думками, почуттями, поведінковими реакціями і ступенем прояву задоволення чи незадоволення. У повсякденному житті надзвичайно важлива роль відводиться емоціям, оскільки вони супроводжують будь-яку діяльність та виконують комунікативну, когнітивну й регуляторну функції. Щастя є настільки ключовим поняттям у нашому житті, що небагато хто і задумується над його сутністю та прагненням його мати. Сила позитивного мислення набуває різних форм прояву. Виражаючи ознаку предметів, прикметники в англійській та українській мовах надають конкретнішу інформацію про людину, річ, місце, ідею тощо. 59 прикметників англійської та 36 української мов слугують для передачі ознаки почуття щастя. Їхня семантика унікальна й має яскраво виражений антропоцентричний характер. Досліджувані слова утворюють складні системи з визначеними структурами. За ступенем полісемії вони діляться на три групи: слова з високим, середнім ступенями полісемії та моносемічні. Останні переважають в англійській мові, тоді як в українській – слова із середнім ступенем полісемії. Моносемія як мовне явище передає здатність досліджуваних одиниць детально пояснювати об’єкти реальності, при цьому специфікуючи поняття, що характерні для їхньої семантики. Своєю чергою ці прикметники набувають спільних та відмінних рис і різняться за своїми якісними й кількісними властивостями.