Специфіка лексико-фразеологічного потенціалу образності мови промов історичних осіб твору Т. Лівія «Історія»

Анотація

Сучасне мовознавство характеризується посиленим інтересом до дослідження проблем риторики, що найтісніше переплетена з поетикою, стилістикою, логікою. Цінним матеріалом у цьому плані є твір відомого римського історіографа Тіта Лівія «Історія». Промови історичних осіб, які автор вводить у цей твір, є класичними зразками ораторського мистецтва. Існує чимало праць, присвячених дослідженню лінгвістичних особливостей промов інших декад твору. Промови ж першої декади залишились поза увагою дослідників. У цьому контексті особливої ваги набуває всебічний аналіз лексико-фразеологічних засобів образності промов першої декади з позиції їх аргументаційної ролі, що є метою нашого дослідження. Дослідження засвідчує, що найбільш поширеним типом фразеологізмів промов є фразеологічні чи стійкі словосполучення, які відповідно до їх лексичного складу поділились на такі групи: іменник–дієслово; іменник–прикметник; іменник–іменник. Яскраве емоційно-експресивне забарвлення властиве сентенціям промов, фразеологізми, як правило, виконують номінативну чи експресивну функцію. У статті окреслено, що джерелом формування образності слугує метафоризація, а засобами створення образів – тропи, які автор уміло використовує з метою аргументації. Переважають метафори, в основі яких явище антропоморфізму. Т. Лівій створює не надто стерті та не надто вишукані метафори, а такі, що відповідали б саме естетичним смакам читачів. Метонімія та синекдоха у промовах підкреслюють основне, надають вислову узагальненого смислу. В узусі автора гіперболізовані метафори, епітети, порівняння. У текстах промов зустрічаємо літоту двох видів: тапейнозис і мейозис. У статті виокремлено епітети та детально вивчено їх. Квантитативно переважають епітети, що виражають зовнішню ознаку предметів чи явищ, а також ті, які окреслюють психологічну характеристику особи чи явища. Це дає змогу зробити висновок про глибоко психологічне світосприйняття автора. Дослідження цих та постійних епітетів дає змогу глибше зрозуміти замисел автора. Саме в епітетах з особливою силою відтворені ідея «Історії» та індивідуальність письменника.