Непрямий мовленнєвий акт як засіб маніпуляції в контексті технології рефреймінгу (на матеріалі англомовного художнього дискурсу)
DOI:
https://doi.org/10.32782/2617-3921.2021.20.192-205Ключові слова:
непрямий мовленнєвий акт, іллокутивна сила, контекст, рефреймінг контексту, рефреймінг змісту, мовленнєва маніпуляціяАнотація
Наукова розвідка має на меті встановити контекстуальну залежність непрямого мовленнєвого акту в ракурсі технології рефреймінгу в англомовному художньому дискурсі, щоб з’ясувати маніпулятивний характер непрямого висловлення. Обґрунтовано, що непрямий мовленнєвий акт є висловленням із двома іллокутивними силами, в якому одна іллокутивна сила, що співвідноситься з буквальним змістом висловлення, протистоїть іншій, що актуалізується в певному контексті комунікації і зумовлює реалізацію комунікативної інтенції мовця. Комунікативно-прагматичний вектор дослідження вказує на такі характерні риси непрямого мовленнєвого акту, як інференційність і контекстуальність, які визначають закономірності його реалізації й інтерпретації. Непрямий мовленнєвий акт проаналізовано в мікрота макроконтекстах, що свідчить про те, що обсяг контексту зумовлює хід інтерпретації непрямого висловлення й реалізацію комунікативної інтенції мовця. Тип контексту, а саме лінгвальний і ситуативний контексти, є медіатором у процесі розуміння непрямого висловлення. З позицій теорії рефреймінгу виявлено вплив контексту комунікативної ситуації на кількість і тип іллокутивних сил непрямого мовленнєвого акту. Рефреймінг контексту демонструє набуття непрямим висловленням нових іллокутивних конотацій у новому текстуальному просторі, що дає змогу стверджувати, що характер іллокутивної сили та її перлокутивний ефект непрямого висловлення стає очевидним лише в лінгвальному та ситуативному просторі комунікативної ситуації. Рефреймінг змісту дає змогу проінтерпретувати висловлення по-іншому в одному й тому ж контексті, вказуючи на прагматичну двозначність непрямого мовленнєвого акту. З’ясовано, що методика рефреймінгу дає змогу трактувати непрямий мовленнєвий акт як ефективний засіб мовленнєвої маніпуляції, спрямований на спонукання співрозмовника до визначених мовцем дій.
Посилання
Бронікова С. Рефреймінг як засіб впливу: когнітивна сутність. Стиль і текст. 2007. Вип. 8. С. 99–103.
Кобозева И.М. Теория речевых актов как один из вариантов теории речевой деятельности. Новое в зарубежной лингвистике: Теория речевых актов. 1986. Вып. 17. С. 7–21.
Комова М., Канюка Н. Фрейминг як технологія масового інформаційного впливу. Information, Communication, Society (ICS-2017) : матеріали науково-практичної конференції, Slavske, 2017. PP. 297–298.
Кузенко Г.М. Емоціональні висловлювання як об’єкт наукових досліджень. Стан та перспективи розвитку новітніх науково-освітніх комп’ютерних технологій : матеріали науково-практичної конференції. Миколаїв, 2003. С. 110–118.
Невідомська Л.В. Імпліцитність: мовносистемний аспект : монографія. Харків : Ранок-НТ, 2012. 416 с.
Чорна О.О. Комунікативний імідж президента: монографія. Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2017. 300 с.
Шуляк І.М. Теорія релевантності як метод інтерпретації непрямих мовленнєвих актів в англомовному художньому дискурсі. Наукові записки національного університету Острозької академії. Серія Філологічна. Вип. 61. 2016. С. 151–154.
Шуляк І.М. Непрямі мовленнєві акти у романах Патріка Вайта: лінгвостилістичний та функціонально-прагматичний аспекти : дис. … канд. філол. наук : 10.02.04. Херсон, 2018. 267 с.
Brown P. Linguistic politeness. Sociolinguistics: An international handbook of the science of language and society. Berlin: Mouton de Gruyter, 2005. PP. 1410–1416.
Сontext and meaning reframing. Online Distance learning. 2013. URL: http://www.distancelearning.academy/wpcontent/uploads/2015/02/Reframing.pdf (дата звернення 26.01.2021).
Clark H. Responding to Indirect Speech Acts. Cognitive Psychology. Amsterdam: Elsevier, 1979. N. 11. PP. 430–477.
Cruse A. A Glossary of Semantics and Pragmatics. Edinburgh : Edinburgh University Press, 2006. 205 p.
Grice H.P. Studies in the Way of Words. Harvard : Harvard University Press, 1991. 406 p.
Haugh M. Im/politeness Implicatures. Berlin : De Gruyter Mouton. 2015. 357 p.
Kecskes I. Intercultural Pragmatics. Oxford : Oxford University Press. 2014. 288 p.
Leech G. Principles of Pragmatics. London : Longman, 1983. 264 p.
Meibauer, J. What is indirect speech act? Reconsidering the literal force hypothesis. Pragmatics & Cognition 26: 1. 2019. Pp. 61–84. DOI: 10.1075/pc.19009.mei
Mey J. Concise Encyclopedia of Pragmatics. Oxford : Elsevier Ltd., 2009. 1183 p.
Mey J. Speech acts in context. Context and Contexts: Parts meet Whole / eds. A. Fetzer, E. Oishi. Amsterdam/Philadelphia : John Benjamins Publishing Company, 2011. Pp. 171–180.
Ruytenbeek, N. Indirect requests, relevance, and politeness. Journal of Pragmatics. 2019. N. 142. Pp. 78–89.
Ruytenbeek, N. Literalism and indirect speech act understanding: A straw man and an unsolved experimental issue. URL: https://www.researchgate.net/publication/344753143_Literalism_and_indirect_speech_act_understanding_A_straw_man_and_an_unsolved_experimental_issue (дата звернення 26. 01. 2021).
Searle J. Expression and Meaning: Studies in the Theory of Speech Acts. Cambridge : Cambridge University Press, 1979. 204 p.
White P. The Eye of the Storm. New York : Avon, 1975. 544 p.
White P. The Tree of Man. London : Vintage Books, 1994. 480 p.
Yule G. The Study of Language. Cambridge: Cambridge University Press, 2014. 333 p.