Непрямий мовленнєвий акт як засіб маніпуляції в контексті технології рефреймінгу (на матеріалі англомовного художнього дискурсу)

Анотація

Наукова розвідка має на меті встановити контекстуальну залежність непрямого мовленнєвого акту в ракурсі технології рефреймінгу в англомовному художньому дискурсі, щоб з’ясувати маніпулятивний характер непрямого висловлення. Обґрунтовано, що непрямий мовленнєвий акт є висловленням із двома іллокутивними силами, в якому одна іллокутивна сила, що співвідноситься з буквальним змістом висловлення, протистоїть іншій, що актуалізується в певному контексті комунікації і зумовлює реалізацію комунікативної інтенції мовця. Комунікативно-прагматичний вектор дослідження вказує на такі характерні риси непрямого мовленнєвого акту, як інференційність і контекстуальність, які визначають закономірності його реалізації й інтерпретації. Непрямий мовленнєвий акт проаналізовано в мікрота макроконтекстах, що свідчить про те, що обсяг контексту зумовлює хід інтерпретації непрямого висловлення й реалізацію комунікативної інтенції мовця. Тип контексту, а саме лінгвальний і ситуативний контексти, є медіатором у процесі розуміння непрямого висловлення. З позицій теорії рефреймінгу виявлено вплив контексту комунікативної ситуації на кількість і тип іллокутивних сил непрямого мовленнєвого акту. Рефреймінг контексту демонструє набуття непрямим висловленням нових іллокутивних конотацій у новому текстуальному просторі, що дає змогу стверджувати, що характер іллокутивної сили та її перлокутивний ефект непрямого висловлення стає очевидним лише в лінгвальному та ситуативному просторі комунікативної ситуації. Рефреймінг змісту дає змогу проінтерпретувати висловлення по-іншому в одному й тому ж контексті, вказуючи на прагматичну двозначність непрямого мовленнєвого акту. З’ясовано, що методика рефреймінгу дає змогу трактувати непрямий мовленнєвий акт як ефективний засіб мовленнєвої маніпуляції, спрямований на спонукання співрозмовника до визначених мовцем дій.