Творчість А. Аверченка періоду еміграції: розвиток жанру комічного

Анотація

У статті в межах дослідження творчості А. Аверченка періоду еміграції розглянуто елементи комічного та їх розвиток у його творах відповідно до змін настрою та життєвих обставин, з’ясовано основні терміни в цій сфері літературознавства, засоби та прийоми створення комічного, зв’язки дихотомічних елементів комічного й трагічного в його оповіданнях, проаналізовано окремі улюблені образи автора та особливості його оповіді. Виходячи з широкого спектру предметів дослідження життя і творчості А. Аверченка, що охоплюють еволюцію його поглядів, зміни настрою, мотиви й тематику творів – оповідань і фейлетонів, а також окремі періоди творчості, зокрема й у вигнанні та еміграції, метою статті визначено аналіз наукової рецепції розвитку жанру комічного у творах А. Аверченка періоду еміграції. Визначено, що творчість письменника дослідники поділяють на переважно гумористичну (дореволюційний період) і переважно сатиричну (пореволюційний період), за жанровими різновидами – побутові оповідання й гуморески, присвячені довколишній реальності; оповідання, сюжет яких часто створений фантазією автора (із гротеском, гіперболою, карикатурою); для створення комічного письменник майстерно використовує відповідні засоби та прийоми – іронію, сарказм, композиційні, описові й оповідні особливості; у творах цього періоду формується контекст трагічності, в якому комічне набуває інших форм – чорного гумору та трагікомічного; жанр сатири набуває в його творах розвитку, який характеризує нову літературу. Зроблено висновок, що особливості наукової рецепції творчості А. Аверченка мають виявити не лише значення його творів у загальному розвитку літератури, не лише його місце серед відомих письменників-сатириків, але й особливості творів у межах загальної проблеми малого оповідного жанру, зокрема поетики комічного в його оповіданнях і фейлетонах.