Магічний театр та його семантичне навантаження у романі Германа Гессе «Степовий вовк»

Анотація

У статті «Магічний театр та його семантичне навантаження у романі Германа Гессе «Степовий вовк» робиться спроба розтлумачити значення як окремих сцен, у котрі потрапляє протагоніст роману у так званому «Магічному театрі», так і композиційну роль подій у театрі для твору загалом і для розуміння авторської концепції особистості зокрема. Роман «Степовий вовк», як усі пізні романи Германа Гессе, можна вважати «біографією душі», тобто основою твору є розкриття усіх складнощів внутрішнього світу протагоніста та простеження його світоглядної еволюції (вдалої або невдалої) з одного рівня внутрішнього розвитку на інший, вищий. Цей внутрішній розвиток головного персонажу проходить відповідно до так званої індивідуації (термін в аналітичній психології Карла Юнга, вплив якої на пізню творчість письменника є беззаперечним). Для кращого розуміння протиріч внутрішнього світу головного персонажа у статті звертається увага на специфіку конфлікту роману, котрий є подвійним: перший, «зовнішній», полягає у протиставленні смаків та системи цінностей творчої особистості зі смаками та системою цінностей міщан – обивателів; другий, «внутрішній», розкривається у протиставленні Гаррі Галера і Степового вовка як двох антагоністичних сил у внутрішньому світі протагоніста. Зрештою, сюжет роману базується на спробі Гаррі Галера під керівництвом красивої жінки Герміни (котра за термінологією того ж таки К. Юнга є архетипом Аніми, як сам Гаррі як творча особистість є архетипом Персони, а Степовий вовк – архетип його Тіні) піднятися на вищий рівень внутрішнього розвитку – на рівень гармонійної особистості, або, за термінологією К. Юнга, «Самості». На цьому шляху йому потрібно навчитися не протиставляти себе масам обивателів і їхнім цінностям та смакам, у результаті чого він тільки прирікає себе на незадоволення навколишнім світом і на почуття самотності і непотрібності, що зрештою підштовхує його до наміру вчинити самогубство, а примиритися з ними, не відмовляючись при цьому від своїх набутих інтелектуальних смаків і цінностей, тобто об’єднати протилежності. Такий самий процес зняття ворожнечі протилежностей повинен примирити і його Персону і Тінь, щоб згармонізувати свій внутрішній світ. Складнощі протагоніста на цьому шляху і стають основою сюжету роману. Та найважчим і найважливішим для переходу особистості на вищий рівень – до гармонійної «Самості» – є процес вивільнення свого внутрішнього «я» зі шкаралупи так ще до кінця і не здоланого егоїзму, жалю до себе тощо… Спроба вивільнитися з цієї шкаралупи самолюбства відбувається у галереї сцен у так званому «Магічному театрі». І найглибше проникнення у лабіринти світогляду Гаррі Галера відбувається там же. Багато сцен у цьому театрі є не зразу зрозумілими навіть для досвідченого читача. Тож у статті робиться спроба пояснити семантику усіх сцен, у котрі потрапляє протагоніст, та значимість їх для глибшого розуміння як внутрішнього світу Гаррі Галера, так і авторської концепції особистості. У спробах детального роз’яснення усіх подій у «Магічному театрі» і полягає новизна дослідження.