Ґендерна ідентифікація персонажів у постмодерному британському художньому дискурсі (на матеріалі роману Дж. Уінтерсон «Пристрасть»)
DOI:
https://doi.org/10.32782/2617-3921.2023.23.16-23Ключові слова:
ґендерна ідентичність, ґендерні стереотипи, ґендерні ролі, фемінінність, маскулінність, андрогінність, постмодерний художній дискурсАнотація
У статті йдеться про текстову реалізацію ґендерної ідентичності персонажів у постмодерному романі Дж. Уінтерсон «Пристрасть». У запропонованій роботі поняття ґендеру потрактовуємо не як бінарну категорію у її традиційному розумінні, а як небінарний феномен, що передбачає андрогінність та інші ґендерні варіації. Відповідно, ґендерна ідентичність розуміється нами як сукупність ідей, певних поведінкових моделей, цінностей, які визначають усвідомлення особою власної ґендерної ідентичності. Ґендерна ідентичність художніх персонажів не обов’язково співвідносна із бінарною ґендерною моделлю або ґендерними стереотипами, а зумовлюється особистісними властивостями, які реалізуються на лінгвістичному і текстовому рівнях. Роман «Пристрасть» Дж. Уінтерсон є яскравим прикладом постмодерної британської літератури, який репрезентує на текстовому рівні ґендерну ідентичність двох головних персонажів-андрогінів Віланель і Анрі. У досліджуваному романі поняття анрогінності проінтерпретоване у фізіологічному або анатомічному та психо-емоційному аспектах. Оскільки роман належить до сучасного літературного тренду магічного реалізму із його міфологічними мотивами, у ньому втілюються ідеї, які суттєво трансформують архетипові образи жіночої ґендерної ідентичності. Місце дії роману створює сприятливі умови для розкриття пікарескного типу андрогінної жінки-бунтарки, наділеної монструозними, зооморфічними рисами. Ґендерний дуалізм, що є підґрунтям її андрогінності, розкриває її потенціал до самореалізації на повну. Що робить досліджуваний роман дійсно унікальним, так це те, що у ньому репрезентована дуальна природа андрогінності як феномену. Представивши Віланель як жінку із, здебільшого, маскулінними характеристиками, Дж. Уінтерсон створює її дзеркально протилежний образ чоловіка із превалюючими фемінінними рисами. Якщо жіночий андрогінний персонаж Віланель набуває маскулінних характеристик, втілених у зооморфізмі, монструозності та травесті як властивості бісексуальності, то чоловічій андрогінний персонаж Анрі представлений як звичайний солдат наполеонівської армії і наділений фемінінністю, яка виявляється у його зовнішності та психо-емоційних особливостях.
Посилання
Вербець В.В., Субот О.А, Христюк Т.А. Соціологія : навчальний посібник. К. : КОНДОР, 2009. 550 с.
Григорів Н. М. Лінгвокогнітивні методи дослідження гендерних стереотипів. URL: http://www.confcontact.com/20130214_lingvo/1_grigoriv.htm
Космеда Т. А., Карпенко Н. А., Осіпова Т. Ф. Гендерна лінгвістика в Україні: історія, теоретичні засади, дискурсивна практика. Дрогобич : Коло, 2014. 472 с.
Bosson J., Vandello J., Buckner C. The Psychology of Sex and Gender. London :SAGE Publications Ltd., 2019. 788 p.
Cambrigde Advanced Dictionary & Thesaurus. URL: http://dictionary.cambridge.org/
Holmes J., Meyerhoff M. The Handbook of Language and Gender. Oxford : Blackwell Publishing, 2003. 775 p.
Jacobsen M. Beyond Bauman: Critical Engagements and Creative Excursions. London : Routledge, 2020. 290 p
Lindsey L. Gender Roles A Sociological Perspective. New York, London : Routledge Taylor & Francis Group, 2016. 577 p.
Murray Ch. Human Diversity. The Biology of Gender, Race, and Class. Boston : Hachette Book Group, 2020. 669 p.
Pilcher J., Whelehan I. Fifty Key Concepts in Gender Studies. SAGE Publications Ltd. London. 2004. 210 p.
Rudman L., Glick P. The Social Psychology of Gender How Power and Intimacy Shape Gender Relations. New York, London : The Guilford Press, 2008. 400 p.
Shapiro E. Gender Circuits Bodies and Identities in a Technological Age. Routledge Taylor & Francis Group. New York, London. 2015. 299 p. 13. Winterson J. The Passion. NY : Grove Press, 1997. 160 p.
