Особливості адаптації англомовних лексичних запозичень у процесі формування японського лексикону

Анотація

Лексичний склад японської мови протягом століть доволі активно поповнювався лексичними запозиченнями з різних іншомовних джерел. Передусім це була китайська мова, запозичення з якої (так звані «канґо») в окремі історичні періоди (VI–XII ст.), складали понад 50% від усього лексикону японської мови. Після відкриття Японії європейцями (XVI ст.) японська мова в період з XVI по XVIII ст. почала поповнюватися запозиченою лексикою спочатку з португальської мови, а згодом голландської. У другій половині XIX ст. до складу японської лексики увійшла значна кількість англіцизмів, а також окремі лексичні запозичення з німецької, французької та російської мов. Головна увага у статті приділяється насамперед англомовним лексичним запозиченням і особливостям їх адаптації на графічному, фонетичному та морфологічному рівнях у різні періоди їх входження до складу японської мови, а також з’ясовуються причини деяких змін у процесі їх адаптації. Принциповою особливістю графічної адаптації англомовної лексики є те, що її фіксація на письмі графемами «катакани» передає саме японську, а не англійську вимову таких слів, що значно ускладнює їх розпізнавання й адекватну семантичну ідентифікацію іноземцями. У другій половині XIX ст. японці для її передачі на письмі спочатку використовували літери латинського алфавіту «ромаджі», а починаючи з XX ст. почали записувати запозичену англомовну лексику лише графемами «катакани» – одним із двох варіантів японського силабічного алфавіту «кани». Найчастіше запозичені японською мовою англіцизми зустрічається в таких сферах діяльності, як: кулінарія, спорт, медицина, сфера розваг, торгівля, космос, комп’ютерні технології. Серед головних особливостей адаптації англіцизмів на фонетичному та морфологічному рівнях передусім слід виділити такі: 1. Усічення закінчень запозичених англійських слів. 2. Використання при передачі вимови практично всіх англомовних слів лише відкритих складів, оскільки в японській мові всі склади є відкритими за винятком тих, що закінчуються на приголосний ン [н]. 3. Подовження в запозичених англіцизмах голосних, які в оригінальних англійських словах були під наголосом; графічно таке подовження передається відповідним знаком «катакани» (ー). 4. Подвоєння приголосного звуку [t] переважно в кінці запозичених лексем. 5. Спрощення морфемного складу запозичених англіцизмів як на рівні окремих слів у складі словосполучень, так і на рівні словосполучень. Ще одним яскравим прикладом адаптації японською мовою англіцизмів є поява в ній явища під назвою «васей-ейґо» – псевдоангліцизмів.