Емотивна функція мови
DOI:
https://doi.org/10.32782/2617-3921.2024.25.130-141Ключові слова:
емоція, емоційність, емотивність, емотиологія, когнітивний, категоріяАнотація
Емоції є одним із мотивуючих факторів розумової діяльності людини, тому вони знаходяться у сфері інтересів різних наук, напрямів та дисциплін: педагогіки, лінгвістики, психолінгвістики, соціолінгвістики, теорії комунікації, теорії мовленнєвих актів, психології, соціології, антропології та медицини. У мові емоції представлені надзвичайно різноманітно своїми найменуваннями, характеристиками та відтінками. Навряд чи можна переоцінити роль почуттів у взаємовідносинах людей. Метою запропонованої розвідки є дослідження ролі емотивної функції в мові. Емоції є специфічною формою відображення та пізнання дійсності, оскільки людина при вираженні емоцій є і об'єктом, і суб'єктом пізнання. Вони реалізують певні мотиви людини, впливають на адресата і, з іншого боку, інтерпретуються адресатом. Феномен «емоційність» має значну кількість визначень. Кожне з них по-своєму відображає цю категорію, залежно від науки, у межах якої відбувається її дослідження. Необхідно розрізняти два основних, на наш погляд, підходи до визначення емоційності: лінгвістичний і психологічний, тобто розуміння емоційності як якості мови як і властивості живого суб'єкта. У лінгвістичних працях останніх десятиліть емоційність визначають, як фізіолого-психологічний стан людини, тобто розмежовуючи її з поняттям емотивності. Вважається, що вербальний опис емоцій трансформує емоційність (на їхню думку, що є виключно психологічним феноменом) в емотивність (мовний феномен), що передає емоційні характеристики мовної особистості і, відповідно, дозволяє здійснювати емоційну комунікацію. Поряд із традиційним терміном «емоційність» вживається термін «емотивність», який, у свою чергу, може мати різне тлумачення. Під емоційністю розуміється психологічна характеристика особистості, стан рівня розвитку її емоційної сфери, а емотивність потрактовується як лінгвістична характеристика слова, речення, що здатна спричинити емоціогенний ефект, викликати у мовної особистості відповідні емоції. Емотиологія, що традиційно розуміється як когнітивна теорія емоцій, вивчає когнітивну психологію та лінгвістику. Під час вивчення тих чи інших питань застосовуються міждисциплінарні знання щодо вираження емоцій. вербальне вираження емоцій відноситься до однієї з основних функцій людської мови. Емоційні явища лежать в основі емоційних станів та емоційних взаємовідносин різної інтенсивності та становлять сферу емоційності людини. Як психологічна категорія, емоційність характеризує зміст, якість та динаміку його емоцій. Трансформуючись в тексті в лінгвістичну категорію емотивності, емоційність може виступати як предмет і спосіб відображення дійсності.
Посилання
Галаган В. Я. Амбівалентність емотивів у сучасній німецькій мові. Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. Луцьк, 2007. № 4. С. 10–13.
Гамзюк М.В. Емотивний компонент значення у процесі створення фразеологічних одиниць: На матеріалі німецької мови. Київ : Видавничий центр КДЛУ, 2000. 256 с.
Гнезділова Я. В. Емоційність та емотивність сучасного англомовного дискурсу: структурний, семантичний і прагматичний аспекти: Автореф. дис. …
канд. філоло. наук: 10.02.04. Київ, 2007. 23 с.
Голубовська І. О. Етнічні особливості мовних картин світу: монографія. / 2-е вид., випр. і доп. Київ : Логос, 2004. 284 с.
Гончарук Н., Онуфрієва Л. Психологічний аналіз рівнів побудови комунікативних дій. Psycholinguistics. Психолінгвістика. 2018. Вип. 24 (1). С. 97–117.
Дмитренко Ю. М., Козуб Л. С. Особливості використання експресивних засобів у англомовних текстах малої форми [Текст]. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Філологічні науки. Київ : Вид-во Міленіум. 2017. Вип. 263. С. 208–215.
Засєкина Л.В., Засєкин С.В. Психолінгвістична діагностика. Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. 188 с.
Ігнатенко Д. Є. Інтенсивність вияву позитивних емоцій у фразеологізмах англійської, німецької, російської та української мов. Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах. Вип. 33 – 34. 2017. С. 35–48.
Кемінь У. В. Емоція, емоційність та емотивність: до проблеми розмежування термінопонять. Актуальні питання суспільних наук та історії медицини. Current issues of Social studies and History of Medicine. Спільний українсько-румунський науковий журнал. Серія «Філологічні науки». Чернівці – Сучава: БДМУ, 2020. № 25(1). С. 12–16.
Краснобаєва-Чорна, Ж., Лобасова, В. “Фразеосемантичне поле "емоції людини" в сучасній українській мові: база даних”, Мовознавчий вісник. 2010. № 10. С. 39–43.
Крисанова Т. А. Aктуалізація негативних емоцій в англомовному кінодискурсі: когнітивно-комунікативний і семіотичний аспекти. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису: Дис. доктора філол. наук : 10.02.04. Харків. 2020. 542 с.
Крисанова Т., Вербицька А. Принципи лінгвістичного конструювання емоцій у дискурсі. Лiнгвiстичнi студiї / Linguistic Studies. Вип. 36. 2018. С. 55–60.
Кузенко Г. М. Мовні засоби вираження емотивності. Наукові записки НаУКМА. Філологічні науки. 2000. Т. 18. С. 76–83.
Куранова С. І. Основи психолінгвістики: навч. посіб. Київ : ВЦ Академія. 2010. 208 с.
Лелет І. О. Емоційність vs емотивність: взаємозв’язок та розмежування понять. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Філологія. 2021 № 49 том 1. С. 106–110.
Літвякова І. А., Ханецька Н. В. Дослідження впливу емоцій на стан особистості. Молодий вчений. 2017. № 11. С. 806–809.
Мандер С. М. Емоції та їх вербальна репрезентація в українській та американській лінгвокультурах. Мовні і концептуальні картини світу. 2014. № 50 (2). С. 42−48.
Одінцова А. М. Психолінгвістичні маркери мовлення осіб у різних емоційно-психічних станах. Психологічні перспективи. 2017. Вип. 29. С. 280–290.
Попова О. В. Емотивність як складова конотативної структури слова. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія Філологічна: збарник наукових праць. 2010. № 14. С. 110–115.
Потенко Л. О. Репрезентація категорії емотивності в художньо-публіцистичних текстах (на матеріалі німецьких фразеологічних дериват). Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. 2011. Вип. 190 С. 144–151.
Приходько Г. І. Категорія оцінки в контексті зміни лінгвістичних парадигм. Запоріжжя: Кругозір, 2016. 200 с.
Романова Н. В. Семантичний розвиток емотивної лексики німецької мови VIII – початку ХХІ століть : автореф. дис. … д. філол. наук. Київ : КНЛУ. 2015. 32 с.
Романова Н. В. Емоції крізь призму художнього порівняння (на матеріалі роману Д. Шваніца «DER CAMPUS»). Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Германістика та міжкультурна комунікація». Вип. 2. Херсон: «Видавничий дім «Гельветика». 2021. С. 53–59.
Станко Д. В. Розмежування понять "Емоційність”, "Емотивність”, "Експресивність” та "Оцінність” у сучасному мовознавстві. Сучасні дослідження з іноземної філології. 2017. Вип. 15. С. 175–183
Струганець Л. В. Поняття «мовна особистість» в україністиці. Культура слова. 2012. Вип. 77. С. 127–133.
Трофімова А. Ю., Загурська Е. В. Психологічні особливотсі емоціно-вольової сфери особистості залежно від професійної спрямованості (на прикладі професії актора). Психологія і особистість. 2016. № 1. С. 264–277.
Цинтар Н. В. Категорія емотивності в англійській художній літературі ХІХ та ХХІ століття (гендерний аспект): Дис. доктора філософії: 035 Філологія. Чернівці. 2021. 249 с.
Чайковська Є. Ю. Поняття «емотивність» та «експресивність» у мові науки. Лінгвістика ХХІ століття: нові дослідження і перспективи. Київ. 2010. С. 279–287.
Шабат-Савка С. Т. Категорія комунікативної інтенції в українській мові. Чернівці : «Букрек», 2014. 412 с.
Шамаєва Ю. Ю. Мультимодальність концептів базових емоцій в англомовному фентезійному дискурсі А. Сапковського «Відьмак». Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія Іноземна філологія. Методика викладання іноземних мов. 2020. Вип. 92. С. 59–65.
Швачко С. О. Інтерлінгвальні аспекти фразеологічних одиниць в англомовному та україномовному дискурсах. ВІСНИК Житомирського державного університету імені Івана Франка. 2011. № 56. С. 28–32.
Buhler K. Sprachtheorie: Dir Darstellungsfunktion der Sprache. Stuttgart : Fischer. 1982. 434 s.
Diller H. J. Emotions and Linguistics of English. Proceedings. Tuebungen : Niemeier, 1992. 523 p.
Fabian M. Verbalization of positive emotions in English and Ukrainian (comparative aspect). Сучасні дослідження з іноземної філології. 2021. № 2 (20). С. 144–154.
Fabian M. Anger emotion verbalization in English and Ukrainian ethnocultures. Сучасні дослідження з іноземної філології. 2023. № 2 (24). С. 165–177.
Goleman D. Emotional Intelligence. Why it can matter more than IQ. New York, London: Bantam Booksю 1997. 352 р.
Greimas A., Fontanille J. The Semiotics of Passions: From States of Affairs to States of Feeling. University of Minnesota Press. 1993. 239 р.
Heller A. Theory of Feelings. Assen: Van Gorcum, 1979. 244 p.
Humboldt W. von. On Language': On the Diversity of Human Language Construction and Its Influence on the Mental Development of the Human Species. Camdridge: Cambridge University Press. 2005. 296 р.
Izard C. E. Human Emotions.New York : Plenum Press, 1977. 495 p.
Mukarovsky J. Two Studies of Poetic Designation. The Word and Verbal Art. Selected Essays by Jan Mukarovsky. New Haven and London, 1977. Р. 65–81.
Schwarz-Friesel M. Language and emotion: The cognitive linguistic perspective. In U. M. Lüdtke (Ed.), Emotion in language: Theory – research – application. Amsterdam: John Benjamins Publishing Company. 2015. Р. 157–173.
Shvachko S., Kobyakova I. Linguocognitive Aspects of Humour Category. II World Congress in Real and Virtual Mode East-West: The Intersection of Cultures. Japan, Кіоtо: Tanaka Print, 2019. Vol. I. P. 17–23.
Slipetska, V. Linguistics of emotions: the formation stages (research theories, scientific schools, personalities). Проблеми гуманітарних наук: збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія «Філологія. 2010. № 44. С. 83–92.
Zhabotynska S., Slyvka N. (2020). Emotive speech acts and their discourse modifications in the literary text. Discourse and Interaction. Vol. 13(1). P. 113–136.
Jakobson R. Linguistics and Poetics. Style and Langueger Massachussetts Cambridge. 1975. P. 350–377.