Переклад як простір пам’яті та ре-актуалізація канону: поема «Сліпці» Миколи Бажана в англо-американському перекладі Григорія Грабовича

Анотація

Розглядаючи переклад як спосіб ре-актуалізації проскрибованого українського літературного канону для відродження забутих чи умисно замовчаних наративів у глобальному контексті та формування нового, відкритого до світу простору колективної пам’яті, у цій статті представлено аналіз «герменевтичної оптики» та едитологічного обрамлення англомовного перекладу історичної поеми «Cліпці» Миколи Бажана авторства Григорія Грабовича. Спочатку опублікована лише у двох частинах у 1930–1931 роках у київському журналі «Життя і революція», під тиском режиму поема зникає для українського читача протягом кількох десятиліть, і її фактичне «перевідкриття» відбувається вже у 1990-х роках завдяки діаспорній ре-публікації 1969 року за ініціативи Богдана Кравціва у видавництві «Cучасність». Публікація першого англомовного перекладу «Blind Bards» у двомовній антології ранньої творчості Миколи Бажана у 2020 році розглядаємо як консолідований крок у реабілітації для світової аудиторії та перепрочитанні цього символічного i «замовчаного» літературного твору. У статті досліджено переклад з погляду його едитологічної цілості в трьох аспектах: конструктивному, автопоетичному та перспективному, що охоплюють паратекстуальний та інтертекстуальний зв'язок перекладу з концепцією антології, акцент на inventio – dispositio – еlocutio– memoria – actio перекладача у текстовій матерії видання перекладу, а також проєкцію рецептивного контексту англо-американської публікації поеми та її вплив на формування сучасного світового канону української літератури. Доведено, що майстерня Григорія Грабовича-перекладача поеми «Сліпці» стала віховим і трансформаційним проєктом у його літературній кар’єрі: i художня візія, і мовна експертиза, і науково-докладний аналіз твору з його передмови це підтверджують.