Полікультурна освіта: аспекти, виклики та шляхи вирішення
DOI:
https://doi.org/10.32782/2617-3921.2024.25.482-490Ключові слова:
полікультурна освіта, підготовка вчителів, розмаїття у класі, інклюзивність, педагогіка рівностіАнотація
Мета цієї статті – з’ясувати природу полікультурної освіти, дослідити її основні аспекти, роль підготовленості вчителів, а також проблеми та шляхи їхнього вирішення у викладанні в полікультурному середовищі. Полікультурна освіта включає п’ять взаємопов’язаних аспектів: інтеграцію змістовного наповнення, процес формування знань, подолання упереджень, педагогіку рівності, а також шкільну культуру та соціальну структуру, що розширює права і можливості. Підкреслюючи взаємозв’язок цих аспектів, автори цієї статті детально розглядають підготовку вчителів до роботи з різноманітними аудиторіями, а також проблеми та шляхи їхнього вирішення в полікультурному середовищі. Підготовка вчителів до викладання в розмаїтих класах є одним із найважливіших пріоритетів. Вчителі мають опанувати широку базу знань і розвинути ґрунтовні навички, щоб врахувати істотне розмаїття відмінностей в учнівському середовищі, яке включає мову, культуру, стилі навчання, здібності та інтелект. Програми підготовки вчителів відіграють важливу роль у формуванні послідовної, емпіричної парадигми, яка одночасно вдосконалює теоретичні принципи й практичні навички. Робота в полікультурних класах пов’язана з численними викликами, серед яких подолання упереджень, виховання взаємної поваги та забезпечення рівних можливостей для навчання незалежно від походження учнів. Втім, ці перешкоди можна подолати завдяки добре підготовленим педагогам, які сприймають розмаїття як надбання, що збагачує, і активно сприяють інклюзивності. Ключ до успіху полягає у визнанні цінних перспектив, які привносять культурно різноманітні учні, та використанні широких можливостей, які надає культурне розмаїття. Автори статті доходять висновку, що, оскільки світ продовжує свій шлях глобалізації, полікультурна освіта залишається наріжним каменем для розвитку інклюзивного, справедливого навчального середовища, яке сприяє розмаїттю культур. Послідовна діяльність у цьому напрямку має вирішальне значення для гармонізації полікультурних концепцій. Такі зусилля мають подолати наявні прогалини та сприяти створенню атмосфери, в якій учні з усіх верств суспільства отримують підтримку, натхнення та можливість реалізувати свій навчальний потенціал.
Посилання
Гавран М., Жорняк Н. (2014). Полікультурний аспект професійної підготовки вищих навчальних закладів Канади та Польщі. Порівняльно-педагогічні студії, 4(22), С. 85–90.
Гончаренко Л. А. (2009). Полікультурна освіченість педагога: теорія і практика: монографія. Херсон: РІПО. 136 с.
Крутій К. Л., Зданевич Л. В. (2018). Механізм практичної реалізації створення полікультурного мовленнєвого середовища в закладі дошкільної освіти. Інноватика у вихованні, 7, С. 41–51.
Соколова І. В., Івашко О.А. (2009). Формування полікультурної компетентності у майбутніх учителів-філологів. Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). Бердянськ: БДПУ, 1. С. 117–123.
Чобітько М. (2011). Компоненти полікультурної освіти у професійній підготовці майбутніх педагогів. Проблеми полікультурності у неперервній професійній освіті: наук. видання / За ред. чл.-кор. НАПН України К. В. Балабанова, С. О. Сисоєвої, проф. І. В. Соколової. МОНМС. Маріупольський держ. ун-т. Маріуполь: Вид-во «Ноулідж» (донецьке відділення), С. 38–42.
Якса Н. В. (2008). Професійна підготовка майбутніх учителів: теорія і практика міжкультурної взаємодії в умовах Кримського регіону: Монографія. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 568 с.
Adler P. (2002). Beyond Cultural Identity: Reflections on Multiculturalism. Mediate.com. URL: https://mediate.com/beyond-cultural-identity-reflections-on-multiculturalism/
Banks, J. and Banks, C., (eds.) (2004). Multicultural education: Issues andperspectives (5th Ed.). Hoboken, NJ: John Wiley & Sons.
Engin, G., & Genç, S. Z. (2015). Attitudes teacher candidates towards multicultural education (Canakkale Onsekiz Mart University Example). Route Educational and Social Science Journal, 2(2), 30–39.
Smyrnova, T., Fabian, M., Prokopenko, L., Samokhvalova, I., & Lytvyn, O. (2022). The formation of theoretical thinking as a phenomenon of increasing the efficiency of the intercultural component in the context of the modern information society. Revista Eduweb, 16(4), 117–130.
Gay G. (2002). Preparing for Culturally Responsive Teaching. Journal of Teacher Education, 53(2), 106–116.
Guang-Lea L. (2002). Realities and challenges facing multicultural education. Multicultural Education Publication, 9(4), 36–37.
Ladson-Billings, G. (1999). Preparing teachers for diversestudent populations: A Critical Race Theory perspective, 24.
Ozturgut O. (2011). Understanding Multicultural Education. Current Issues in Education. 14. 1–11.
Sengul M. (2015). Multicultural Competence of Instructors in Turkish Language Teaching Centers. TheAnthropologist, 21 (1–2), 341–349.
Sleeter, C. E. & Grant, C. A. (2006). Making choices for multicultural education: Five approaches to race, class and gender (5th ed.). Hoboken, NJ: John Wiley & Sons.
Smits F. H. T. & Janssenswillen P. (2019). Multicultural teacher education: a cross-case exploration of pre-service language teachers’ approach to ethnic diversity. International Journal of Qualitative Studies in Education, 33 (4), 421–445.
Weinstein, C. S., Curran, M., & Tomlinson-Clarke, S. (2003). Culturally responsive classroom management: Awareness into action. Theory Into Practice, 42(4), 269–276.
