Особливості ґендерної ідентичності в ліриці китайських принцес

Анотація

У даній статі наведена на проаналізована творчість китайських принцес, що жили за часів Західної Хань (西汉, III ст. до н.е. – I ст. н.е.) – Лю Сі-Цзюнь (刘细君公主, ІІ ст. до н.е.), а також епохи Тан (唐代,VII–VIII ст.) – Чень-Лю (陈留公主,？-？) та І-Фан (宜芳公主, ?–745). Як зазначають вітчизняні дослідники, ґендерна ідентичність автора художнього твору не залежить від його статі, а так як маскулінна та фемінні ідентичності найяскравіше проявляються в ліриці [2, c. 64], саме тому, дослідження лірики китайських жінок може висвітлити особливості Я-концепції жіночої лірики давнього Китаю. Феміністичні мотиви сестринства, бунту та жаги до свободи від патріархального гніту – є основним тематичним наповненням лірики більшості китайських поетес давніх часів. І хоча проблематика становища жінки в тогочасному патріархальному соціумі піднімалося й чоловіками-поетами у своїй творчості, проте вони є виключно поверхневими й стереотипними. Жіноча палацова лірика аристократок давнього Китаю – це унікальне явище китайської літератури, який викликає особливий інтерес у сфері дослідження природи походження та особливостей даного феномену. Соціальне положення особливим чином розкриває феміністичний дискурс лірики емансипованої жінки аристократичного походження. Це в свою чергу забезпечить ґрунтовний аналіз поезії китайських принцес, що жили за часів конфуціанського суспільства. Через відсутність будь-яких вітчизняних та недостатню кількість зарубіжних досліджень феномену жіночої палацової лірики часів конфуціанського Китаю, ми вважаємо доцільним проаналізувати поезію аристократок того часу. Виокремлення особливостей використання китайськими поетесами характерних символів, що притаманні лише жінкам-поетам та визначення фемінної ідентичності ліричного героя у проаналізованих творах допоможе глибше проаналізувати феномен даної лірики. А у окремих випадках – показати тяжіння ліричної героїні до більш маскулінних рис її лірики. Зважаючи на особливість соціального положення китайських аристократок конфуціанського суспільства їх самобутня лірика є унікальним надбанням китайської літератури, що характерним чином розкриває жіночу ідентичність. Авторки поетичних творів наголошують на особливостях свого соціального положення, як емансипованої жінки патріархального суспільства, про що яскраво свідчить їх лірика. У давній китайській поезії лірична героїня, виявляючи солідарність до почуттів іншої може свідомо переймати більш маскулінні риси, вдаючись до уподібнення чоловікові.