Інтертекстуальність практичного англомовного дискурсу: його сутність та основні принципи

Анотація

Пропоноване дослідження базується на теорії інтертексту Юлії Крістевої та методі інтертекстуального аналізу і сфокусоване на компонентах інтертекстуальності практичного, офіційно-ділового та академічного мовлення. У цьому полягає новизна роботи, оскільки проблематика інтертекстуальності, широко висвітлена у царинах філософії, літератури, медіа, недостатньо проаналізована у практичному англомовному дискурсі, вкрай важливому для мовця, що вивчає іноземну мову. Значна увага приділена техніці та практичному інструментарію інтертекстуального повідомлення, граматичним та лексичним засобам його компонування. Виокремлено три основні типи інтертекстуального повідомлення у фокусі градації з наростанням діалогічної динаміки інтертекстів. До першого, найпростішого типу належать повідомлення, у якому голос автора і дослівно відтворені чужі слова позиціонуються паралельно без виразної діалогічної взаємодії. Другий тип передбачає авторську інтерпретацію характеру, настроєвого фону і загалом тексту подій та обставин, які стали джерелом чужих слів, що ретранслюються. У третьому типі повідомлення динаміка взаємодії між інтертекстами максимально посилена, оскільки окрім авторської інтерпретації і позиціонування чужих слів є можливості для акцентування реакцій, наслідків та оцінок чужої мови. У статті з позицій інтертекстуальності детально проаналізовано граматичний інструментарій – Reported Speech, reporting verbs, key nouns, key adjectives – необхідний для мовця, що вивчає англійську мову і використовує інтертекстуальні повідомлення для кращого відтворення смислоемотивного потенціалу іноземної мови. Принцип одномоментної часової інтеграції інтертекстів, який проаналізовано у статті, дозволяє мовцю зіставляти у фокусі тут-і-тепер чужі слова з минулого із фактами, позиціями, реаліями теперішнього та їхніми проекціями на майбутнє. Досліджена можливість поєднання не тільки однорідних, а й протилежних, незіставних, полемічних точок зору за принципами алогізму та нелінійності значно розширює функціональність інтертекстуального повідомлення для практичного мовлення. Такий тип інтертекстуального повідомлення є відповідником і виразником плюралістичного типу мислення мовця, світоглядних принципів демократичності, відкритості, свободи слова та незаангажованості.