Атрибутивний тип метонімічних переносів на позначення людини в англійській мові
DOI:
https://doi.org/10.32782/2617-3921.2025.27.207-215Ключові слова:
англійська мова, метонімія, метонімічні переноси на позна- чення людини, атрибутивний тип, тематична група, стилістичне забарвленняАнотація
Стаття присвячена дослідженню метонімічних переносів на позначення людини в англійській мові. Зазначено, що існує чотири основні типи метонімічних переносів найменування: атрибутивний, каузальний, локальний і темпоральний. Наголошено, що атрибутивний тип метонімічних переносів є одним із найчастотніших. Він зумовлений асоціацією понять ознаки (атрибуту) і об’єкту, що володіє цією ознакою. Підкреслено, що цей тип метонімічних переносів може реалізуватися за різноманітними моделями. До основних моделей віднесено наступні: ознака → людина, ознака → місце, ознака → предмет, ознака → подія, ознака → дія та інші.Основну увагу зосереджено на метонімічних переносах найменування, утворених за моделлю ознака → людина. На основі детального аналізу статей тлумачних словників зроблено висновок, що метоніми, утворені за цією моделлю, поділяються на ряд тематичних груп. До найбільш чисельних віднесено такі тематичні групи: звання (ступінь, титул, чин) → людина, що має це звання; відмінна риса людини → людина, що характеризується за цією рисою; предмет одягу → людина, що носить цей одяг; колір → людина, що асоціюється з цим кольором, знак зодіаку → людина, що народилася у відповідний період та інші. Зазначені групи вирізняються найбільшою кількістю закріплених значень і прикладів уживання. З’ясовано, що поєднуючисть в одному контексті з іншими стилістичними прийомами, метонімічні переноси надають висловлюванням помітного стилістичного забарвлення.Вказано на можливість існування подібних семантичних типів, моделей і тематичних груп у ряді інших мов. Таку кореляцію пояснено спільністю біологічної й психофізіологічної основи мови людини, що не залежить від її національної приналежності. Акцентовано, що проблема дослідження семантичних та концептуальних особливостей метонімії є перспективною і може бути продовжена при аналізі текстів різних функціональних стилів.
Посилання
Ємець О.В. Стилістичні та концептуальні аспекти функціонування метонімічних епітетів у художньому тексті. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка, № 27, 2006. С. 90–92.
Нестеренко І.Я. Явища непрямої номінації в українській мові: дис … канд. філол. наук: 10.02.01. Вінниця, 1997. 195 с.
Сирко І. М. Мовна організація внутрішнього портрета людини (на матеріалі щоденника М. Галабурди-Чигрин). Studia Ukrainica Posnaniensia. Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu, Zeszyt I. 2013. Р. 209–218.
Удинська А. Г. Метонімічні переноси на позначення людини в англійській і українській мовах: дис ... канд. філол. наук: 10.02.17. Донецьк, 2007. 220 с.
Dirven R. Metonymy and Metaphor: Different Mental Strategies of Conceptu- alization. Metaphor and Metonymy in Comparison and Contrast. Berlin; New York: Mouton de Gruyter, 2003. P. 75–111.