Метафізика гри в романі Джоан Гарріс «Джентельмени та гравці»

Анотація

У статті досліджено шляхи актуалізації гри в романі Джоан Гарріс «Джентельмени та гравці» на рівні поетики, з’ясовано філософську концепцію гри у творі, зокрема в метафізичному та антропологічному аспектах. У філософській думці ХХ століття гру переважно розглядають як феномен, який не піддається раціональному поясненню, як елемент творчості, авторську стратегію. Осмислення цього феномену у контексті буття людини, корелювання гри з уявою, фантазією, свободою оприявнюють метафізичний дискурс гри в романі Джоан Гарріс «Джентельмени та гравці». Героїня роману здійснює ряд убивств, організовуючи при цьому свій світ як захопливу гру, в якій ці вчинки набувають для неї особливого сенсу.Розкриваючи соціальні причини злочину, авторка зосереджується не лише на психологічному аспекті, а й на філософському дискурсі роману, який оприявнюється через феномен гри. Завдяки першоособовій нарації письменниця показує внутрішні переживання Джулії Снайд, її взаємини з іншими персонажами, простежує мотиви, які спонукали дівчину до скоєння злочинів. Сприйняття героїнею гри як буття, її постійна зміна ролей і масок, самоідентифікація через процес гри дають підстави розглядати роман у філософсько-метафізичному дискурсі. Гра передбачає прояв ірраціональних, несвідомих процесів у психіці людини, показує дисбаланс між реальністю і вигадкою в житті героїні. Через гру Джулія Снайд заперечує суспільну регламентацію, прагне свободи, що є виявом трансгресії. Джоан Гарріс відображає свідомість сучасної людини у зв’язку зі світом, простежує процес самоідентифікації героїні, котра самостійно намагається зрозуміти мотиви своїх вчинків. Дослідження дає можливість глибше зрозуміти та інтерпретувати творчість і філософування Джоан Гарріс, окреслює подальше вивчення сучасного роману в міждисциплінарному дискурсі.