Художня деміфологізація соціалістичного раю у поезії Василя Стуса «Ось вам сонце, сказав чоловiк з кокардою на кашкетi»

Анотація

Стаття присвячена аналізу поезії «Ось вам сонце, сказав чоловiк з кокардою на кашкетi» із самвидавної збірки «Веселий цвинтар» Василя Стуса крізь призму міфокритики та інтертекстуального підходу.У праці здійснено дослідження художніх особливостей деконструювання міфологеми «соціалістичного раю», визначено домінанти творчого світобачення Стуса-поета, проаналізовано художні прийоми розвінчування соціалістичного раю як репресивної утопії, репрезентовано способи зіставлення імпульсів художнього простору твору та думок автора із його літературно-публіцистичним спадком. Здійснено порівняння тексту поезії та біблійних історій, визначено домінанти авторського переосмислення релігійних наративів, простежено специфіку їхньої художньої трансформації. Акцентовано на промовистих образах-деталях, окреслено проблему втечі з раю. Аналіз твору в ширшому контексті української та світової літератури (твори Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Василя Барки, Івана Багряного, Джорджа Орвелла та ін.) дає змогу простежити загальні тенденції літературної деміфологізації соціалістичного раю.Установлено, що автор втілює власну ідею радянської дійсності як «світу навпаки». Поетика твору ґрунтується на гротеску, іронії та семантичному контрасті, що сприяє руйнуванню офіційних наративів. Наприклад, семантика сонця – традиційного символу життя і відродження – набуває іронічного, а подекуди й трагічного відтінку. Чоловік з кокардою є втіленням репресивної машини режиму, яка, використовуючи міфологеми світла й істини, маніпулює масовою свідомістю. Василь Стус вибираючи алюзію на створення світу у біблійній Книзі Буття вдало демонструє антиміф – реальність без ідеологічного гриму: радянський рай – це пекло.