СИСТЕМА ОСОБОВИХ ІМЕН У НАРОДНИХ КАЗКАХ ЗАКАРПАТТЯ

Автор(и)

  • Наталія Нодь Ужгородський національний університет

DOI:

https://doi.org/10.24144/2617-3921.2020.18.111-121

Ключові слова:

казка, власні імена, категоризація, називання, промовляючі імена

Анотація

До наймиліших спогадів нашого дитинства належать ті миті, коли на крилах казки ми можемо полетіти у світ уяви. Перечитавши знову ці казки вже як дослідниця, цікаво проаналізувати антропоніми, що в них вживаються. Важливо вивчити мотивацію називання в народних казках, у яких йдеться про минуле угорського народу, адже за допомогою цього можемо детальніше ознайомитися із звичками називання угорського народу. Збиранням закарпатських народних казок займалося багато дослідників. Визначними є збірники Петра Лизанця та Марії Пунько, Ласло Шандора, у яких знаходимо багато типових, створених закарпатськими угорцями народних казок. Особливості антропонімів у народних казках збірника казок «Три золоті стріли» Петра Лизанця ̶ виняткові, відображають закарпатський менталітет, спосіб мислення. Власне, можемо знайти серед них майже усі типи власних назв, проте переважну більшість складають «промовляючі імена», і ймовірно причиною цього є те, що з їхньою допомогою краще розуміємо суть повідомлення казки, не кажучи вже про те, що вони роблять твір барвистішим та радіснішим. Імʼя в народній казці та його значення створює єдність. Імена також можуть мандрувати із однієї казки в іншу. У закарпатських народних казках можна помітити, що традиційні імена постійно повертаються. Їхньою характерною особливістю є те, що вони пояснюють, чому героя звуть так або інакше. У казках, особливо в їхньому початку, фігурують молодь, як правило діти, ще не дорослі особистості. У першу чергу можемо стверджувати те, що й імена закарпатських народних казок підсилюють фіктивне значення казки. По-друге, у казках відображено вживання угорських імен, яке було притаманне 19 століттю. Зустрічаємо також імена, які утворені за допомогою «фантазії». Називання казок, безумовно, є цікавим та вимагає багато уваги. Їхнє дослідження та класифікація є дуже важливим і своєчасним завданням.

Посилання

Balázs Géza. Tulajdonnevek a magyar népmesékben II. MND. 30. Budapest: ELTE Magyar Nyelvészeti Tanszékcsoport Névkutató Munkaközössége, 1983. 252 o.

Balázs Géza–Barati Antónia–Robert Wolosz. Tulajdonnevek a magyar népmesékben IV. MND. 80. Budapest: ELTE Magyar Nyelvészeti Tanszékcsoport Névkutató Munkaközössége, 1989. 239 o.

Balázs Géza–Várkonyi Ildikó. Tulajdonnevek a magyar népmesékben III. MND. 72. Budapest: ELTE Magyar Nyelvészeti Tanszékcsoport Névkutató Munkaközössége, 1987. 198 o.

Bauko János. Beszélő ragadványnevek a magyar népmesékben. Névtani Értesítő. 2005. № 27. 102–110. o.

J. Soltész Katalin. A tulajdonnév funkciója és jelentése. Budapest, Akadémiai Kiadó, 1979. 206 o

Kálmán Béla. A nevek világa. Debrecen: Csokonai Kiadó, 1989. 206 o.

Kárpátaljai magyar népmesék. Szerk.: Lizanec Péter. Ungvár: Kárpáti Kiadó, 2019. 244 o.

Komáromi Gabriella. A gyermekkönyvek titkos kertje. Tanulmányok, esszék, kritikák. – Budapest: Pannonica Kiadó, 1998. 409 o. 9. Kovalovszky Miklós. Az irodalmi névadás. MNyTK 1934. № 34. 35–45. o.

Magyar grammatika. Szerk.: Keszler Borbála. Budapest: Nemzeti Tankönyvkiadó, 2000. 576 o. 11. Marosi Teréz. Tulajdonnevek a magyar népmesékben. Magyar Névtani Dolgozatok. № 13. 1981. 124–128 o.

P. Eőry Vilma. A népköltészet és a népnyelv hatása az irodalmi névadásra. Magyartanítás. Budapest, 2005. 266–74. o.

Rácz Borbála. Interjú Tarcsai Szabó Tiborral. Kézirat, 2007. 98 o. Oфіц. веб-сайт. URL: http://www.tarcsaiszabo.hu/

Tolnai Vilmos. Beszélő nevek. Magyar Nyelv. №27. 1931.176–179 o.

Voigt Vilmos. A magyar mesei tulajdonnevek kis onomasztikája. Névtani Értesítő. №10. 1985.116–127 o.

Voigt Vilmos. Tulajdonnevek a magyar népmesékben. Névtani Értesítő. №15. 1993. 317–320 o.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-08-05