ВКАЗАННЯ ОЦІНКИ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ ПЕРЕКЛАДАЧІВ В НАВЧАЛЬНІЙ ПРОГРАМІ
DOI:
https://doi.org/10.24144/2617-3921.2020.18.281-291Ключові слова:
робоча програма, професійні компетенції, педагогічний переклад, перекладацький аналіз, постперекладацький аналіз, поточний контроль, проміжний контрольАнотація
У статті розглядається оцінка професійних компетенцій студентів спеціальності переклад та її відображення у робочій програмі. Методику викладання перекладу, на жаль, часто вважають тотожною викладанню іноземної мови. Автор розрізняє переклад як професійну діяльність та лінгвістичний (або педагогічний) переклад. Останній використовується виключно у процесі вивчення іноземних мов для практики й засвоєння мовних конструкцій. У цій роботі зазначаються вимоги до майбутніх перекладачів, які необхідно засвоїти під час вивчення дисципліни. Спеціальна увага приділяється помилкам, викликаним недостатнім володінням перекладацькими компетенціями. У цьому дослідженні описуються навички, які студенти повинні опанувати для того щоб стати професійними перекладачами. Крім того, детально проаналізовано умовні стадії перекладу: перекладацький аналіз, стадія переформулювання та постперекладацький аналіз. Автор обґрунтовує думку, що навіть якщо перекладацький аналіз відбувається до перекладу, а постперекладацький аналіз після нього, діяльність між цими стадіями не є лінійною послідовністю. Переклад – творчий процес і елементи однієї стадії можуть відбуватися на іншій у випадку якщо сегмент тексту необхідно переосмислити або він потребує подальшого аналізу / пояснення. Володіння навичками перекладу можна перевірити усно й письмово у формі поточного й проміжного контролю. Однак, основним видом аудиторного заняття є письмовий переклад, виконаний вдома та його обговорення у групі. Хоча знання тематичної лексики і є обов’язковим, це не є підставою підвищувати студентам оцінку за переклад. Проте, недостатньо високі знання лексики або їх відсутність може знизити оцінку. Автор доходить висновку, що професійні навички студентів необхідно оцінювати комплексно на підставі перекладу зв’язного тексту.
Посилання
Гаврилова Е.В. Теория и практика оценки переводческих ошибок. Прагматико-смысловой подход. Проблемы перевода, языка и литературы. Серия «Язык. Культура. Коммуникация». 2014. Вып. 17. С. 8–21.
Гарбовский Н.К. Теория перевода: Учебник. Москва : Изд-во Московского университета, 2007. С. 514–537.
Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты): Учеб. для ин-тов и фак. иностр. яз. Москва : Высшая школа, 1990. С. 227–246.
Сдобников В.В. Адекватность и эквивалентность как критерии оценки качества перевода. Информационно-коммуникативные аспекты перевода. 1997. Ч. 1. С. 109–125.
Сдобников В.В. Степень естественности перевода как критерий оценки его качества. Перевод и межкультурная коммуникация: материалы науч. конф. «Лингвистические основы межкультурной коммуникации» (Н. Новгород 14-15 ноября 2003 г.) Серия «Язык. Культура. Коммуникация». Вып. 4. Н. Новгород : Изд-во НГЛУ им. Н.А. Добролюбова, 2003. С. 132–144.
Сдобников В.В., Петрова О.В. Теория перевода: Учеб. для ин-тов и фак. иностр. яз. – Москва : АСТ: Восток-Запад, 2006. С. 199–227.
Сдобников В.В. Проблема оценки качества перевода: коммуникативно-функциональный подход. Вестник Нижегородского государственного лингвистического университета. Серия «Лингвистика и межкультурная коммуникация». Вып. 1. Н. Новгород : Изд-во НГЛУ им. Н.А. Добролюбова, 2007. С. 74–81.
Шлепнёв Д.Н. К вопросу о типологии ошибок в переводе: целесообразность разграничения переводческих и лингвистических ошибок с точки зрения дидактики и практики перевода. Проблемы теории, практики и дидактики перевода: материалы II международной научной конференции. (Н. Новгород 13-15 апреля 2009 г.) Серия «Лингвистика и межкультурная коммуникация». Вып. 11. Н. Новгород : Изд-во ГОУ НГЛУ им. Н.А. Добролюбова, 2009. С. 46–48.
Lederer M. La traduction aujourd`hui – le modéle interprétatif. – Paris : Hachette, 1994. P. 133–138.
http://www.fgosvo.ru/uploadfiles/mo/20111123094149.pdf (accessed on: 25.06.2020). P. 10.