ПОЯСНЕННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В КОНТЕКСТІ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ
DOI:
https://doi.org/10.24144/2617-3921.2020.18.330-338Ключові слова:
комунікативна компетентність, складові, структура, функції, стратегії, іншомовне спілкуванняАнотація
Стаття присвячена висвітленню та аналізу поглядів зарубіжних та вітчизняних учених та основні положення компетентності як структурного компонента іншомовної комунікативної компетентності. Розкривається сутність комунікативних понять у контексті оволодіння іноземними мовами. Здійснюється аналіз та порівняння структури та визначення комунікативної компетентності з-поміж досліджень. У статті описано поняття «комунікативна компетентність», а також її структура. Висвітлено види які були запропоновані як зарубіжними, так і вітчизняними дослідниками. Здійснюється аналіз поняття «комунікативна стратегія». Проаналізовано структуру та поняття іншомовної комунікативної компетентності як комплексу знань, умінь та навичок, які використовуються впродовж професійної діяльності. Також враховано даних аспект для самоосвіти та розвитку в цьому випадку майбутніх професіоналів. Основна мета вивчення іноземних мов - оволодіння іноземною мовленнєвою діяльністю. У процесі вивчення іноземних мов важливо усвідомлювати різницю між такими поняттями, як мова (знакова система), мовлення (процес спілкування через мову) та мовленнєва діяльність (єдність мови та мовлення). До складових комунікативної компетентності належать і вміння усвідомлювати та долати комунікативні бар'єри. Саме ці бар'єри можуть виникати, наприклад, при відсутності розуміння ситуації спілкування внаслідок різних поглядів, бачень (соціальних, політичних, релігійних, фахових). Окрім того надалі існує неабияка потреба у дослідженні професійно-орієнтованого іншомовного спілкування, адже воно виступає основою в процесі взаємодії з майбутніми фахівцями. Актуальність досліджуваної теми визначається тим, що розвиток сучасного суспільства , встановлення взаємозв’язків та транскордонного співробітництва дедалі більше залежить від знання іноземних мов. Як наслідок іншомовне спілкування та співпраці між різними країнами світу, вимагає оновлення та суттєвих змін у методах та підходах до вивчення іноземних мов.
Посилання
Андреева Г. М. Социальная психология: учебник для вузов: 5-е изд., испр, и доп., М.: Аспект Пресс, 2008. 365 с.
Бодалев А. А. Личность и общение : Избранные психологические труды / 2-е изд., перераб. М.: Международная педагогическая академия, 1995.328 с.
Гез Н.И.Формирование коммуникативной омпетенции как объект зарубежных методических исследований. Иностранные языки в школе. Москва, 1985. №2. С. 17 – 24.
Dyck T.A. van, Kinch V. Strategies for understanding a coherent text. New in Foreign Linguistics. M .: Progress,1988. Issue 23. P.153-211.
Hadley A.O. English in context: textbook. way. Illinois: Heinle&Heinle, 1993. P. 79–86.
Hymes D.H. On communicative competence. Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 1971. 213 p.
Карпова Л.Г. Формування професійної компетентності вчителя загальноосвітньої школи: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / Харківський держ. педагогічний ун-т ім. Г.С.Сковороди. Харків, 2003. 207 с.
Колодько Т.М. Формування соціокультурної компетенції майбутніх учителів іноземних мов у вищих педагогічних навчальних закладах: автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.04/ Нац пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. Київ, 2005. – 24 с.
Ніколаєва С. Ю. Цілі навчання іноземних мов в аспекті компетентісного підходу. Іноземні мови. Київ, 2010. № 2. C. 11–58.
Пассов Е.И. Культурообразная модель профессиональной подготовки учителя: философия, содержание, реализация. Иностранные языки. Москва, 2002. №4. С. 18–21.
Садохин А.П. Межкультурная коммуникация: учебное пособие М. : Альфа – М : ИНФРА, 2004. 288 с.
Swain M., Сanale M. Theoretical basis of communicative approaches in the process of teaching a second foreign language: applied linguistics. Oxford: Oxford University, 2002. 47 p.
