Неоднозначність поняття «Жінка» у французькій та українській мовах

Анотація

У статті розглядається неоднозначність поняття «ЖІНКА\ FEMME-EPOUSE» у французькій та українській мовах. В науковій доробці розглянуто національне франкомовне лінгво-культурне співтовариство, проаналізовано лінгвістичне та культурне поняття «ЖІНКА \ FEMME» і виявлено його символічне вираження у французькій мові і культурі в цілому на прикладі паремії. У центрі уваги статті знаходяться схожі і протилежні одиниці оцінки двох мовних картин світу. Ґрунтуючись на динамічному розвитку мови, паремії залишаються історичною константою, володіючи такими властивостями, як позачасовість, стабільність, образність, спільність, відображення ментальності. Щоб зрозуміти значення паремії, іноді доводиться розгадувати словесну головоломку, засновану на розумінні філософії і мислення досліджуваної культури або національності. При порівняльному аналізі паремій використовувався тільки дослівний переклад шляхом виявлення їх внутрішньої форми і виявлення подібних і різних семантичних особливостей, властивих мовним одиницям обраних мов. Порівнюючи аналіз прислів’їв і приказок, що містять лексеми FEMME та ЖІНКА / ДРУЖИНА, було виявлено, що як в українській, так і у французькій паремиології існує чіткий шар паремій, що репрезентує не тільки зневажливе ставлення до жінки, але й вихваляють її. Обидва народи, підкреслюючи жіночу красу, хитрість, приписують жінкам образ диявола. Для французів жінка – сильна істота, що володіє як фізичною силою, так і витримкою. У чоловіків і жінок завжди найсильніше почуття – любов. В ході аналізу реалізації концепту «ЖІНКА \ FEMME» на матеріалах французьких і українських прислів’їв виявляється багато спільного, зокрема, у ставленні до любові. Відмінності стосуються характеристик жінок. Вивчений нами пареміологічний матеріал дозволив виявити ряд метафоричних стереотипів, характерних для французької та української мов, а також те спільне та індивідуальне, що характеризує жінку в різних мовних картинах світу.