Невербаліка емоцій

Анотація

Антропоцентрична парадигма сучасної лінгвістики характеризується підвищеним інтересом до проблем мовної та мовленнєвої репрезентації емоцій. Емоції відіграють важливу роль у пізнанні світу та його осмисленні. Емоції ще не є формою пізнання, але вони викликають у свідомості людини певні переживання, тобто переживання нею ставлення до самого себе, до реальної дійсності, до пізнання і діяльності. Емоції – це специфічна, своєрідна форма когніції, відображення й оцінки навколишньої дійсності людиною. Саме в емоціях знаходить віддзеркалення ставлення певних об’єктів до існування людини як природної та суспільної істоти, до її потреб і прагнень і ставлення людини до них. Дослідження емоцій неможливе без комплексного аналізу невербальної поведінки як біологічно детермінованої системи, яка є невід’ємною частиною процесу спілкування. Існує принаймні дві семіотичні площини емоцій – вербальна, що представляє мовне вираження емоцій, та невербальна, що ілюструє їх фізіологічний прояв. Уся взаємодія людини з навколишнім середовищем має певне емоційне забарвлення. Емоції природно включаються у спілкування між людьми. Це емоційне ставлення, що супроводжує вербальне вираження, формує невербальні аспекти обміну інформацією – невербальне спілкування. Особливість елементів невербальної комунікації в тому, що вони формуються раніше, ніж вербальна частина висловлювання, яка накладається на попередньо виражену невербальну частину. Між вербальними та невербальними складниками можуть складатися різні типи взаємозв’язків. Як правило, емоційний контекст мовлення, за яким слідує паралінгвальний компонент, ідентичний своєму логічному змісту і значною мірою посилює його. Основними невербальними засобами вираження емоцій є кінетичні, фонаційні та проксемні.