Невербаліка емоцій

Автор(и)

  • Олександра Приходченко Запорізький національний університет

DOI:

https://doi.org/10.32782/2617-3921.2021.19.135-142

Ключові слова:

емоція, невербальний, паралінгвальний, кінесика, фонаційний, проксеміка

Анотація

Антропоцентрична парадигма сучасної лінгвістики характеризується підвищеним інтересом до проблем мовної та мовленнєвої репрезентації емоцій. Емоції відіграють важливу роль у пізнанні світу та його осмисленні. Емоції ще не є формою пізнання, але вони викликають у свідомості людини певні переживання, тобто переживання нею ставлення до самого себе, до реальної дійсності, до пізнання і діяльності. Емоції – це специфічна, своєрідна форма когніції, відображення й оцінки навколишньої дійсності людиною. Саме в емоціях знаходить віддзеркалення ставлення певних об’єктів до існування людини як природної та суспільної істоти, до її потреб і прагнень і ставлення людини до них. Дослідження емоцій неможливе без комплексного аналізу невербальної поведінки як біологічно детермінованої системи, яка є невід’ємною частиною процесу спілкування. Існує принаймні дві семіотичні площини емоцій – вербальна, що представляє мовне вираження емоцій, та невербальна, що ілюструє їх фізіологічний прояв. Уся взаємодія людини з навколишнім середовищем має певне емоційне забарвлення. Емоції природно включаються у спілкування між людьми. Це емоційне ставлення, що супроводжує вербальне вираження, формує невербальні аспекти обміну інформацією – невербальне спілкування. Особливість елементів невербальної комунікації в тому, що вони формуються раніше, ніж вербальна частина висловлювання, яка накладається на попередньо виражену невербальну частину. Між вербальними та невербальними складниками можуть складатися різні типи взаємозв’язків. Як правило, емоційний контекст мовлення, за яким слідує паралінгвальний компонент, ідентичний своєму логічному змісту і значною мірою посилює його. Основними невербальними засобами вираження емоцій є кінетичні, фонаційні та проксемні.

Посилання

Богданов В.В. Речевое общение: прагматические и семантические аспекты. Ленинград : Ленин. гос. унт, 1990. 88 с.

Горелов И.Н. Невербальные компоненты коммуникации. Москва : ЛИБРОКОМ, 2009. 112 с.

Жельвис В.И. Эмотивный аспект речи. Психолингвистическая интерпретация речевого воздействия : учебное пособие. Ярославль : ЯГПИ им. К.Д. Ушинского, 1990. 81 с.

Колшанский Г.В. Паралингвистика. Москва : Едиториал УРСС, 2010. 96 с.

Крейдлин Г.Е., Григорьева С.А., Григорьев Н.В. Словарь языка русских жестов. Москва – Вена : Языки русской культуры ; Венский славистический альманах, 2001. С. 166–248.

Морозов В.П. Акустический язык эмоций в жизни и науке. Язык эмоций, мозг и компьютер: вычислительная техника и ее применение. Москва :

Знание, 1989. № 9. С. 3–18.

Мягкова Е.Ю. Эмоциональная нагрузка слова: опыт психолингвистического исследования. 2010. 212 с.

Рюкле Х. Ваше тайное оружие в общении. Мимика, жест, движение. Москва : Интерэксперт, 1996. 246 с.

Филимонова О.Е. Эмоциология текста. Анализ репрезентации эмоций в английском тексте : учебное пособие. Санкт-Петербург : Книжный Дом, 2007. 448 с.

Шаховский В.И. О лингвистике эмоций. Язык и эмоции : сборник научных трудов. Волгоград : Перемена, 1995. С. 3–15.

Ekman P., Frisen W.V. Unmasking the Face: A Guide to Recognizing Emotions from Facial Expressions. Englewood Cliffs, New Jersey, 1975. 212 p.

Henley N.M. Gender as Culture: Difference and Dominance in Nonverbal Behavior : Perspectives, Applications, Intercultural insights. Lewinston, 1984. P. 351–371.

Janigová S. Speech-acts focus of dynamic equivalence in legal translation. SKASE Journal of Translation and Interpretation. 2011. Vol. 5. № 1. Р. 65–78.

O’Driscoll C., Laing J., Mason O. Cognitive emotion regulation strategies, alexithymia, and dissociation in schizophrenia: a review and meta-analysis. Clin. Psychol. Rev. 2014. № 34. P. 482–495.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-06-09