Тенденції фемінінних інновацій у науково-академічному дискурсі німецької та української мов

Анотація

У статті йдеться про особливості науково-академічного дискурсу та основні тенденції фемінінних інновацій у сучасних наукових та академічних текстах німецької та української мов, які актуалізують спеціальні знання з різних галузей знань. Установлено, що у сучасній лінгвістиці спостерігається тенденція до тісної взаємодії різних типів дискурсів, що зумовлює виникнення динамічних, інтертекстуальних зв’язків. Одним із прикладів перетину педагогічної й наукової комунікації, що може функціонувати як окремо, так і в тісному взаємозв’язку, представлено науково-академічний дискурс, який має свої специфічні особливості, що дозволяють його чітко ідентифікувати (когнітивні моделі та особливості мовносоціальних практик, притаманних закладам освіти). З’ясовано, що однією з новацій у контексті фемінізації німецької мови є орфографічне виділення літери «І», використання скісної риски, зірочки, підкреслення або двокрапки в середині слова під час звернення до педагогічних, науково-педагогічних працівників або здобувачів освіти протилежних статей. У процесі дослідження з’ясовано, що для обох мов характерною є тенденція до суфіксального творення фемінінних номінантів, що пояснюється розвиненою категорією роду у досліджуваних мовах. До основних тематичних груп фемінітивів, найбільш поширених в німецькому та українському науково-академічному дискурсах, віднесено назви вчених звань, керівних посад, номінації жінок відповідно до професійної діяльності. Виявлено, що сучасне українське мовлення характеризується розширенням спектру використання форм жіночого роду іменників, що належать до виокремлених тематичних груп, що пояснюється відносно нещодавнім прийняттям нового правопису. Установлено, що такі тенденції забезпечення фемінних інновацій, як використання парних звернень та складних слів (композитів), є характерними для науково-академічного дискурсу німецької мови, на відміну від української.