ФІЛІАЦІЯ ЗНАЧЕНЬ ЯК ЗАСІБ РОЗШИРЕННЯ ЛЕКСИКОНУ НОВОЛАТИНСЬКОЇ МОВИ У ПРАЦЯХ М.ЛУЧКАЯ
Анотація
Серед мовознавців поширеним є погляд, за яким кількість лексичних неологізмів на кожному етапі функціонування мови мусить бути більшою, ніж кількість її архаїзмів. Якщо сума негативних змін у лексиці більша за суму процесів позитивних, то це є показником занепадання чи відмирання мови. По суті це пережила й класична латинська мова, яку витіснили з ужитку нові романські та інші мови Європи після VII ст. Звичайно, латинська мова, передусім літературна її форма, не може служити еталоном мертвої мови. Вона не зразу зійшла зі сцени. У цілому ряді європейських регіонів, у тому числі й на Закарпатті, їй ще довго, майже до ХХ ст. в таких сферах, як освіта, наука, медицина, право, релігія, належав пріоритет.
Посилання
Monteil P. Eléments de phonétique et de morphologie du Latin / Pierre Monteil. – Paris: Nathan, 1970. – 75 p.
Вахек Й. Лингвистический словарь Пражской школы / Йозеф Вахек. – Москва: Прогресс, 1964. – 350 с.
Дворецкий И.Х. Латинско-русский словарь / Иосиф Хананович Дворецкий. – Москва: Русский язык, 1976. – 1096 с.
Лучкай Михайло. Історія карпатських русинів (том ІІІ). Переклад з лат. Ю.М.Сака // Наук.зб. Музею української культури у Свиднику / Михайло Лучкай. – 1986. – т.14, C. 93-259.
Лучкай Михайло. Історія карпатських русинів / Переклад з лат. А.М.Ігната та Ю.Сака // Михайло Лучкай. – 1990. – т.16., C. 29-256. 6. Тронский И. М. Историческая грамматика латинского языка / Иосиф Моисеевич Тронский. – Москва: Индрик, 2001. – 591 с.
