Лексична семантика іменників на позначення “honour” в англійській та українській мовах
DOI:
https://doi.org/10.32782/2617-3921.2022.21-22.238-246Ключові слова:
лексична семантика, полісемантична лексема, середній ступінь полісемії, моносемантична лексема, спільна ознака, диференційна ознакаАнотація
Метою статті є аналіз лексичної семантики англійських та українських іменників, що позначають “honour”. Досліджувані вибірки в обох мовах були поділені на групи полісемантичних лексем, слів із середнім ступенем полісемії та моносемантичних мовних одиниць. Спільними рисами полісемантичних лексичних одиниць, що позначають “honour” в англійській та українській мовах, є вказівка на повагу, пошану, благоговіння, увагу, турботу, виявлену до людини, особливостей етикетної поведінки. Лексична семантика українських полісемантичних слів характеризується відмінними ознаками, що визначають “honour” як згоду, дозвіл; хрещення будь-кого з проголошенням молитви; славу, прославлення, дар. Англійські полісемантичні слова виявляють диференційні риси, що визначають актуалізоване явище як задоволення від визнання позитивних якостей особи, відчуття подяки за щось тощо. Лексеми із середнім ступенем полісемії мають такі спільні семантичні ознаки, як: ввічлива поведінка, що демонструє повагу до інших людей, публічна похвала та нагорода за чиюсь роботу чи дії тощо. Індивідуальні семантичні ознаки англійських лексем тлумачать поняття “honour” як невербальний засіб вираження схвалення або визнання; позитивну думку про особу. Українські лексеми виявляють диференційну семантичну ознаку, що визначає досліджуване поняття як перебільшену похвалу, лестощі тощо. Моносемантичні лексеми вирізняються такими спільними семантичними ознаками, як: велика повага та захоплення; висока думка про особу; прояв великої поваги до людини; шана і похвала, що висловлюється особі за її досягнення, а також нещира похвала. Індивідуальні семантичні ознаки англійських лексем включають слова, що інтерпретують “honour” як похвальну письмову або усну промову, надмірно схвальну оцінку або відгук, тоді як українські мовні одиниці маніфестують диференційну семантичну ознаку, що визначає досліджуване поняття як приз або інший прояв визнання за досягнення, а також людину, яка схильна робити комплімент
Посилання
Словник української мови: В 11 т. Київ : Наукова думка, 1970– 1980 рр.
Фабіан М.П. Етикетна лексика в українській, англійській та угорській мовах. Ужгород : «ІВА», 1998. 255 с.
Fabian M. Etiquette in Modern English: Social Setting. Сучасні дослідження з іноземної філології. 2017. Вип. 15. С. 10–20.
Fabian М.Р. Quantitative and qualitative peculiarities of the words denoting etiquette in English, Ukrainian and Hungarian. Вісник КНЛУ. Серія «Філологія». Том 19. № 2. 2016. P. 17–24.
Kramsch C. Language and culture. AILA Review, No. 27. 2015. P. 30–55.
Sharifian F. Cultural Linguistics. Amsterdam/Philadelphia : John Benjamins, 2017. 171 p.
The Oxford English Dictionary: In 12 volumes/ ed. by J. Murray; H. Bradley; W.A. Craigie; C.T. Onions. London : Oxford University Press, 1978.
Zhu H. Exploring Intercultural Communication: Language in Action. London : Routledge, 2014. 304 p.
