Мовне зловживання в німецькомовному політичному медіатексті

Анотація

Статтю присвячено аналізові способів мовного зловживання в мас-медіа на прикладі медіатекстів німецькомовних онлайн-видань. Дослідження має міждисциплінарний характер та базується на засадах політичної лінгвістики, медіалінгвістики, стилістичної семантики та медіаекології. У ході роботи використано метод спостереження, описовий метод, метод суцільної вибірки, функціональний підхід, семантико-стилістичний та контекстуальний аналіз. Зазначено, що персуазивна функція є однією з основних під час використання політичної мови в мас-медіа і має на меті впливати на конструювання та поширення ідеологій та формування світогляду. Політична лексика є одним із дієвих засобів мовного впливу й автори медіаповідомлень несуть відповідальність за публічне використання мови. Мовне зловживання є поширеним явищем у німецькомовному медіапросторі. Це підтверджує аналіз емпіричного матеріалу з німецькомовних медіатекстів, основою якого слугувала типологія способів мовного зловживання в медіа Х. Пьотткера: поширене використання суперлативів та гіперболізованих виразів; використання певних лексичних засобів з метою концептуального приховування неадекватності та відповідальності за зміст повідомлення; евфемістичний добір слів задля згладжування реальної ситуації та приховування негативних наслідків; стереотипність і шаблонність публічного мовлення шляхом повторюваного використання одних і тих фраз; «Негуманний Akkusativ» – систематичне використання дієслів з префіксом be- на зразок behandeln. Проаналізовані способи мовного зловживання є прикладом негативного і дезінтеграційного впливу на читачів, які суперечать принципам медіаетики та медіаекології. Критичний аналіз мовного зловживання в мас-медіа сприятиме оптимізації мовних засобів впливу та регулюванню медіаекологічної комунікації.