Проблема формування мовної особистості в умовах європейської міжкультурної комунікації
DOI:
https://doi.org/10.32782/2617-3921.2023.23.132-140Ключові слова:
мовна особистість, мовленнєва особистість, комунікативна особистість, особистість студента, міжкультурна комунікація, міжкультурна комунікативна орієнтація, міжкультурна комунікативна компетентністьАнотація
Метою статті є аналіз проблеми визначення феномену мовної особистості, яка виступає міждисциплінарним об’єкт дослідження і актуалізація особистісно-орієнтованого підходу як найбільш перспективного у процесі організації міжкультурної комунікації. Вся сукупність "особистісних" феноменів, системно співвіднесених з мовою і мовленням, була приведена в систему, згідно з якою мовець розглядається як індивід, одним з видів діяльності якого є мовленнєва діяльність, що включає як процес породження мовлення, так і процес сприйняття мовленнєвих творів; мовна особистість тлумачиться як людина, що проявляє себе в мовленнєвій діяльності і володіє певною сукупністю знань і уявлень; мовленнєва особистість експлікує людину, яка реалізує себе в спілкуванні, вибирає певну стратегію і тактику спілкування, а також певний репертуар засобів (як мовних, так і екстралінгвістичних); комунікативна особистість – це учасник конкретного комунікативного акту, який фактично проявляє власну дієвість у реальному спілкуванні. Теоретична готовність до міжкультурної комунікації визначається здатністю розуміти і продукувати велику кількість релевантних в лінгвістичному і культурологічному відношеннях монологічних і діалогічних висловлювань за допомогою свідомо засвоєних мовних знаків, правил їх зв’язку з культурно-мовленнєвими та етнічними особливостями країни мови, що вивчається. Важливим компонентом міжкультурного спілкування є практична готовність, що вміщує міжкультурну комунікативну орієнтацію і міжкультурну комунікативну компетенцію. Міжкультурна комунікативна орієнтація – це система мотивів, переконань і основа ціннісної орієнтації особистості студента в іншокультурній комунікативній поведінці. Міжкультурна комунікативна компетенція складається із сукупності знань, поведінкових навичок, ментальних, особистісних якостей, набутих в процесі оволодіння системою культурних цінностей, пов’язаних з лінгвістичною, прагматичною та культурологічною компетенціями і регулюючих процес толерантного спілкування.
Посилання
Вовк О.І. Мовна особистість як науковий феномен. Мовна особистість: лінгвістика і лінгводидактика. Київ – Черкаси, 2018. Вип. 4. С. 27–31.
Гуйванюк Н.В. Слово Речення Текст. Вибрані праці. Чернівці : Чернівецький національний університет, 2009. 664 с.
Калита А.А. Актуалізація емоційно-прагматичного потенціалу висловлення : монографія. Тернопіль : Підручники і посібники, 2007. 320 c.
Космеда Т.А., Карпенко Н.А. Індекс комунікативної компетенції та психотип як параметри диференціації мовної особистості. Комунікативна лінгвістика. Лінгвістичні дослідження : Зб. наук. праць ХНПУ ім. Г. С. Сковороди. 2011. Вип. 31. С. 196–205.
Лукащук М. Співвідношення мовної і мовленнєвої компетенції. Іноземні мови сьогодні і завтра : тези до науково-практичної конференції. Тернопіль, 1999. С. 37–38.
Слухай Н.В. Сугестивна лінгвістика: лінгвістичне програмування поведінки людини: навчально-методичний посібник для аспірантів. К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2019. 248 с.
Ansari H., and E. Babaii. A Cross-Cultural Analysis of English Newspaper Editorials. In RELC Journal, Vol. 40(2). 2009. P. 211–249.
Korolyov I. Discursive Practices as Sign Constructs of Communicative Consciousness. LOGOS-VILNIUS, 102, 2020. p. 61–69.
Communication and Language: Surmounting Barriers to Cross-Cultural Understanding / Eds. Yeung, A., Brown, E., Lee, C. Charlotte : Information Age Publishing Inc., 2012. 399 p.
