Лексичні засоби вираження комунікативно-прагматичної інтенції у текстах науково-популярного дискурсу

Анотація

У статті виокремлено та проаналізовано функціонування лексичних засобів вираження комунікативно-прагматичної інтенції у текстах науково-популярного дискурсу. Теоретичним підґрунтям представленої розвідки є твердження науковців про спрямованість таких текстів на масового реципієнта наукової інформації, а також функцію популяризації наукового знання, тобто адресованості тексту наукової тематики нефахівцеві. У результаті опрацювання чисельних наукових джерел з цієї тематики, стверджується, що наявність комунікативної мети визначає загальний характер повідомлень та їх мовного оформлення. Відповідно, прагматичний потенціал є результатом вибору автором повідомлення змісту та способу його мовного вираження. Ґрунтуючись на актуальності визначеної тематики та наявності певних прогалин у її вивченні, мета статті полягає у виокремленні та тлумаченні основних принципів вираження комунікативно-прагматичної складової текстів науково-популярного дискурсу. Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань як визначення понять «науково-популярний дискурс» та «комунікативно-прагматична інтенція», а також аналіз ключових лексичних засобів вираження комунікативно-прагматичної складової науково-популярних текстів. Так, предметом дослідження виступає науково-популярний дискурс, а об’єктом – лексичні засоби вираження комунікативно-прагматичної складової текстів науково-популярного дискурсу. Матеріалом проведеного дослідження послугували статті у науково-популярних англомовних виданнях American Scientist, New Scientist, Popular Science, Science magazine, Popular Mechanics. У роботі керуємося твердженням про те, що у текстах науково-популярної літератури чітко виявляються особистісні відносини автора та маркери модальності. Зазначені ознаки науково-популярного тексту мають своє вираження в мовних засобах на всіх рівнях мовної системи. Ґрунтуючись на проведеному аналізі, виділяємо основні засоби вираження комунікативно-прагматичної спрямованості зазначених текстів на лексичному рівні. Результати дослідження показали, що уся лексика науково-популярних текстів поділяється на загальновживану – 50%, загальнонаукову – 30% та вузькоспеціалізовану термінологічну – 20%. Також для досягнення комунікативно-прагматичної інтенції та спрямованості на високу контактність викладу вживаються займенники I (виклад матеріалу від першої особи однини), you / your (звертання до читача), а також we, us (як ототожнення автора із реципієнтом). У представлених текстах емоційно-оцінна лексика характеризує певне явище чи поняття через призму сприйняття автора. За допомогою вираження суб’єктивної оцінки текст набуває експресивності, оскільки лексика з чіткою конотацією мінімізує в адресата труднощі сприйняття тексту. У певному контексті оцінна лексика вживається у переносному значенні. Для здійснення комунікативної функції у науково-популярних текстах автори використовують елементи розмовного стилю.