Лексичні кореляції ділової англійської мови у бізнес-дискурсі

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2617-3921.2024.26.60-69

Ключові слова:

мовна комунікація, лінгвокультурна спільнота, знання

Анотація

У сучасних умовах глобалізації, що характеризуються поглибленням процесів інтеграції у всіх сферах суспільного життя та нівелюванням національно-культурних кордонів, з одного боку, і одночасно зростанням антиглобалістських настроїв, що виражаються у посиленні рухів на захист національного суверенітету, прагненні до національної самостійності та відокремленості. Іншого, важливого значення набуває наукове вивчення сучасного феномену політичної комунікації як виду мовної діяльності, її національно-культурних особливостей, виявлення та вирішення проблем, що перешкоджають ефективному міжкультурному взаємодії. Серед факторів, що впливають на процес комунікації, особливості національної культури, національної свідомості та менталітету, когнітивноціннісної картини світу мають першорядне значення. Вони зумовлюють комунікативну поведінку представників тієї чи іншої лінгвокультурної спільності, безпосередньо впливають як на мовну (вербальну), так і немовну (невербальну) комунікації. З точки зору ефективності мовної комунікації володіння мовою даної лінгвокультурної спільноти, якою здійснюється комунікація, має першорядне значення. Ми поділяємо висловлену в лінгвістичній літературі думку про те, що поняття володіння мовою є багаторівневою структурою і не може бути обмеженим лише лінгвістичним фактором. Крім лінгвістичних знань, володіння мовою та вміння її використання в мові, включаючи процеси говоріння (письма) та розуміння, передбачає володіння та іншими рівнями знання мови – національно-культурною, енциклопедичною (фоновою) та ситуативною. В контексті зростаючої важливості міжкультурної комунікації, особливу увагу слід звернути на роль медіа та інформаційних технологій у формуванні міжнаціонального розуміння та сприянні діалогу між культурами. Засоби масової інформації, такі як телебачення, радіо, Інтернет, не лише відображають культурні реалії та взаємодію націй, а й активно впливають на формування стереотипів, уявлень та уявлень про інші культури. Тому важливо проводити дослідження та розвивати стратегії комунікації, спрямовані на сприяння взаєморозумінню та відкритому обміну культурними цінностями. Такий підхід сприятиме подоланню міжкультурних бар'єрів та сприятиме побудові гармонійних відносин у сучасному глобалізованому світі.

Посилання

Битко А. Теоретичні засади соціологічного дослідження політичного дискурсу. Український соціологічний журнал. 2015. № 1–2. С. 66–70.

Буднік А. О. Особливості вивчення дискурсу в письмовій і усній комунікації. Науковий вісник ДДПУ ім. І. Франка. Філологічні науки. Дрогобич, 2016. № 5. С. 39–42.

Гошко К. О. Когнітивний дисонанс у перекладацькому дискурсі, як показник пошуку адекватного перекладу : робота на здобуття кваліфікаційного ступеня магістра : 0.35.041 / Хмельницький національний університет. Хмельницький, 2021. 92 с.

Дегтярьова К. В. Основи теорії мовної комунікації : навч.-метод. посіб. Полтава, 2012. 70 с.

Каліщук Д. М. Лінгвокультурні особливості перекладу політичного дискурсу. Вісник Сумського державного університету. Філологічні науки. Суми, 2006. Вип. 11. С. 153–159.

Кіщенко Н., Моргун І. Осмислення критеріїв мудрості у контексті міжнародних відносин. Актуальні питання гуманітарних наук. Київ, 2023. 29 с.

Мацюк Г. Теоретичні засади опису мовних ситуацій у контексті прикладної соціолінгвістики. Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. Ужгород, 2009. Вип. 13. С. 66–70.

Петренко В. Політична мова як предмет наукового дослідження. Політичний менеджмент. Київ, 2007. № 5. С. 60–68.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-10-16