Послання Президента США «Про стан країни» як ритуалізований тип політичного дискурсу

Анотація

Стаття присвячена діахронічному аналізу послання Президента США «Про стан країни» як жанрової форми ритуалізованого політичного дискурсу, прагматичні та лінгвостилістичні характеристики якого зазнають трансформацій під впливом суспільно-політичного контексту.На основі типології мовленнєвих актів Г. Г. Почепцова автори встановлюють, що у президентських зверненнях домінують констативи, директиви та промісиви. Проведений аналіз свідчить про еволюцію комунікативних стратегій у період від XVIII до XXI ст. У зверненні першого Президента Дж. Вашингтона 1790 р., що є інваріантним зразком аналізованого жанру, переважають ретроспективні оцінки, директиви із закликами до дії та обіцянки. Водночас у промовах сучасних президентів, зокрема Дж.Буша-молодшого, Б. Обами та Дж. Байдена, акцент зміщується на перспективні плани й емоційні запевнення. Змінюється також синтаксична та лексична структура текстів: зростає частка розмовних елементів й образної лексики, а складні конструкції поступаються місцем простішим, що підвищує доступність звернення «Про стан країни» для широкої аудиторії. Уживані мовленнєві акти також демонструють еволюційні зміни: директиви стають більш експліцитними, а використання квеситивів, що стимулюють адресата до рефлексії та взаємодії, значно збільшується.Проведений лінгвостилістичний аналіз засвідчує тенденцію до відходу від офіційно-ділового стилю на користь розмовно-побутового, що сприяє зближенню ритуалізованого політичного дискурсу з повсякденними комунікативними практиками. Вказана зміна сприяє посиленню емоційного зв’язку між Президентом та громадянами США, роблячи звернення більш персоналізованими. Збереження інваріантної структури жанру при його динамічних модифікаціях свідчить про його адаптацію до суспільних очікувань, що забезпечує ефективність цього типу ритуалізованого дискурсу у політичній комунікації.