СПРИЙНЯТТЯ ПІВНІЧНИХ ДІАЛЕКТІВ УКРАЇНОМОВНИМИ БІЛІНГВАМИ

Анотація

Стаття присвячена вивченню усної діалектно-забарвленої мови британського типу вимови в аспекті її сприйняття. Воно спрямоване на вивчення фонетичних характеристик, що відрізняють акценти північного регіону Англії від вимовної норми, а також на виявлення труднощів сприйняття, викликаних лінгвістичною невідповідністю діалектів літературної норми. Актуальність теми дослідження визначається тим, що для досягнення адекватного взаєморозуміння в зв’язку з варіативністю форм мови в різних діалектах національної мови виникає необхідність вирішення ряду проблем взаємодії лінгвістичних чинників літературної норми та регіональних діалектів в процесі мовної комунікації. Метою статті є виявлення та аналіз характерних рис північних діалектів сучасної Англії, а також визначення глибини сприйняття усного дискурсу носіями орфоепічної норми та україномовними білінгвами в контексті аудіо записів та письмових транскриптов звучащої мови. У корпус для звукового фонетичного дослідження увійшли 6 монологів – оповідань тривалістю звучання близько 9 хвилин. Суть дослідження полягала в дослідженні глибини сприйняття північного діалекту україномовними білінгвами. В результаті фонетичного аналізу англійської усної мови не тільки була підтверджена гіпотеза, що розуміння змісту уривків представляє велику трудність, ніж визначення та характеристика емоцій виражених в тексті, але і виявлено специфічні труднощі процесу сприйняття діалектно–забарвленої мови україномовними білінгвами. Фонетичні відмінності північних діалектів більшою мірою ускладнюють адекватне сприйняття звучащої діалектно–забарвленої мови україномовними білінгвами, а також носіями англійської мови. Було визначено, що відмінності систем голосних в якісній та кількісній відносинах, а також модифікація приголосних звуків у зв’язному мовлення перешкоджають адекватному розумінню сенсу реципієнтами. Таким чином, в дослідженні, проведеному на матеріалі звучащіх текстів, в результаті другого типу аудитивного аналізу було встановлено, що просодія, як складова фонетичного аспекту мови безпосереднім найактивнішим чином впливає на досягнення ефективності комунікації. Адекватне декодування інформації, закладеної в тембральні характеристики висловлювання, дозволяє оптимізувати процес спілкування між мовцями. Крім того, було визначено, що мовна компетенція реципієнтів не впливає на їх здатність інтерпретувати регіонально маркований текст, а саме сприймати емоційну сторону усного дискурсу і розуміти зміст тексту.