ДИСКУРСИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ВЛАСНОГО ІМЕНІ НА МЕЖІ МІФОЛОГІЧНОГО ТА РЕЛІГІЙНОГО СВІТОГЛЯДІВ

Автор(и)

  • Олена Горенко Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці II

DOI:

https://doi.org/10.24144/2617-3921.2020.18.271-278

Ключові слова:

власне ім’я, апокрифічна література, клерикальна література, ієрархічна інтерпретація, гностичний, онтологічний, епістемологічний, концепт

Анотація

У статті розглядається специфіка синтезу міфологічного і релігійного типів мислення на початковому етапі формування дискурсивного потенціалу власного імені у апокрифічній та клерикальній літературах. У текстах раннього християнства ще відчуваються впливи попереднього язичницького світосприйняття. Однак, на цій багатошаровій культурній основі визріває нове відношення до власних імен у більш системній, ієрархічній інтерпретації. Таким чином апробуються різні варіанти психологічно обґрунтованого, достатньо органічного заміщення попередньої моделі свідомості. Поступово ієрархічний підхід до імен стає традицією. Звичайно, що найбільші магічні властивості мало ім’я Бога. Шанобливе ставлення до магії Імені Божого у офіційних релігійних текстах сприяло появі його різноманітних інтерпретацій. Естафета піднесеного сприйняття імені Божого передається і наступним століттям. У клерикальних і літературних текстах Середньовіччя існує багато посилань на такі дива, котрі, між іншим, не сприймалися як дива, а вважалися цілком достовірними фактами. Певна увага приділяється також і відомим українським легендам про створення світу, в яких відчувається вплив гностико-богомільського вчення про світобудову. У цих зразках духовної творчості народу спостерігається внутрішнє визнання непоборності світотворчої сили Господа, який є Володарем імені. А значить лише Його іменем тільки й можна творити світ. Знайомство з апокрифічною літературою дозволяє дійти висновку, що власне ім'я можна розглядати не лише як складник і похідну, а й як найпростішу, навіть базову структуру світорозуміння, котра має свою онтологічну та епістемологічну складову.

Посилання

Августин Святий. Сповідь. Київ : Основи, 1996. 319 с.

Беме Я. Аврора, или Утренняя звезда в восхождении. Москва : Политиздат, 1990.413 с.

Герма Пастир (уривки). Література західноєвропейського середньовіччя / ред. Н. О. Висоцької. Вінниця : Нова книга, 2003. С. 28-35.

Гностики или «О лжеименном знании» / ред. М.Э. Поснов. Киев: УЦИММ-ПРЕСС, 1996. 392 с.

Горенко О. П. Антропонімічний вимір американського романтизму: монографія. Київ: ТОВ ПанТот, 2008. 311с.

Кассирер Э. Философия символических форм: в 2-х т. / Мифологическое мышление Москва-СПб. : Университетская книга, 2001. Т.2. 279 с.

Ле Гофф Ж. Средневековый мир воображаемого. Москва: Прогресс, 2001.440 с.

Лосев А. Ф. Первозданная сущность. Санкт-Петербург : Алетейя, 1997. С. 101-123.

Міфи України. /За книгою Георгія Булашева «Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях» Київ : Довіра, 2003. 383 с.

Ориген. O началах. Новосибирск: ИЧП Лазарев , 1993. 383 с.

Поснов М. Э. История Христианской Церкви (до разделения Церквей – 1054 г.).Киев: Изд. христ. благотвор.-просвет. асоц. «Путь к истине», 1991. 614 с.

Сирцова О. М. Філософська етимологія Г.С. Сковороди. Ім’я. Київ : Наук. думка, 1992. С. 90-99.

Frye N. The Great Code. The Bible and Literature. N.Y. : Harcourt Brace Jovanovich Publishers, 1982. 261 p.

Хейзинга Й. Homo ludens. В тени завтрашнего дня. Москва: Прогресс-Академия, 1992. 464 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-08-05