Фонографічні форми негритянського та гуцульського діалектів: перекладознавчий аспект

Анотація

У статті розглядаються труднощі відтворення діалектів одних з найяскравіших взірців української та американської літератури кінця XIX століття та початку XXІ століття – творів Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра» та «Пригоди Гекльберрі Фінна» і напрацювань Марії Матіос «Солодка Даруся», «Москалиця» та «Мама Маріца – дружина Христофора Колумба», які віддзеркалюються у мові письменників головним чином на фонографічному рівні, а також пошук подібних рис у різних культурних площинах та відтворення такої лексики у перекладах. Проведений аналіз фонографічних рис афро-американського вернакуляру та гуцульського діалекту підтвердив гіпотезу про дотичність/подібність діалектичних форм і дозволив виділити спільні та відмінні риси, які б послугували гарною основою для пошуку адекватних еквівалентів у мові перекладу. Зокрема, дo найбільш частотних форм афро-американського дiaлeктy ми віднесли редукцію звуків на початку та у середині слова, редукцію двох останніх приголосних, вилучення звука [r] та шва [ə], підміну кінцевого буквосполучення ng на n, заміну голосного звуку іншим голосним, заміну фрикативного [ð] на вибуховий [d], підміну негативного префіксу un- на on-, лабіалізацію інтердентальних фрикативів [θ] на [f], використання апокопа, палаталізацію, опущення ненаголошеного звуку, дифтонгізацію голосного звуку [e] → [ei], вилучення ненаголошеного складу на початку та у середині слова тощо. До ключових рис гуцульського діалекту віднесли такі: підміну голосного звуку [а] м’яким приголосним [е], підміну частки ся звуком [и], пом’якшення шиплячих [ж], [ч], [ш], диспалаталізацію [ц] та [с], перехід м’яких приголосних [т’], [д’] у [к’], [ґ’], чергування звуків [ц] ([ч]), [в] ([б]), [н] ([к]), редукцію звуків у ненаголошених складах, використання голосних переднього ряду [е], [і] замість [а] після м’яких приголосних тощо. Порівняльний аналіз українського та американського текстів дозволив простежити перекладацькі рішення під час передачі фонографічного рівня діалектного мовлення та запропонувати власні варіанти перекладу.