Семантичні особливості ономатопоетичних дієслів у німецькій розмовній мові

Анотація

Звуконаслідувальні дієслова належать до мовного явища, яке у лінгвістиці позначається як ономатопоетика. Особливістю словотворення дієслів є те, що значна їх частина утворена від звуконаслідувальних вигуків, які позначаються також як ономатопи. Вони походять від шумів і звуків навколишнього середовища (вода, хвилі, дерева), а також явищ природи (вітер, блискавка, грім). Звуки можуть спричиняти також люди та тварини. Ономатопи передають конкретне значення, називаючи те чи інше конкретне звучання. Ономатопи є основою для словотворення дієслів та іменників. Порівняно з неономатопоетичною лексикою звуконаслідування характеризуються специфічною семантикою. Дуже важливою особливістю семантики звуконаслідувань є те, що вони фонетично вмотивовані: самі звуки становлять собою пряме наслідування відповідного явища чи дії. Основа для такої вмотивованості знаходиться ніби всередині звуконаслідувального слова. Цим їх значення відрізняється від лексичної семантики інших слів. Звукова вмотивованість лексичного значення – специфічна риса звуконаслідувань. Звуконаслідувальна лексика наявна як у німецькій літературній, так і у розмовній мові. Словотворення, вживання та семантика ономатопоетичних дієслів у німецькій розмовній мові мають специфічні особливості. Найважливішою семантичною особливістю звуконаслідувальних дієслів німецької розмовної мови є те, що для них характерні перенесені значення. Тому для більшості розмовних дієслів притаманний високий ступінь експресивності. За семантикою всі дієслова поділено на кілька груп. До найбільшої групи належать дієслова зі значенням мовлення. Велика їх кількість походить від звуконаслідування тварин та птахів. Багато дієслів мають значення пересування. Наявні дієслова, які позначають вживання їжі та алкоголю, важке дихання, сопіння, голосний сміх.