Семантичні особливості ономатопоетичних дієслів у німецькій розмовній мові
DOI:
https://doi.org/10.32782/2617-3921.2023.23.69-77Ключові слова:
звуконаслідування, ономатопоетика, емоції, вид словотворення, звуки та шуми навколишнього середовища, збагачення словникового складуАнотація
Звуконаслідувальні дієслова належать до мовного явища, яке у лінгвістиці позначається як ономатопоетика. Особливістю словотворення дієслів є те, що значна їх частина утворена від звуконаслідувальних вигуків, які позначаються також як ономатопи. Вони походять від шумів і звуків навколишнього середовища (вода, хвилі, дерева), а також явищ природи (вітер, блискавка, грім). Звуки можуть спричиняти також люди та тварини. Ономатопи передають конкретне значення, називаючи те чи інше конкретне звучання. Ономатопи є основою для словотворення дієслів та іменників. Порівняно з неономатопоетичною лексикою звуконаслідування характеризуються специфічною семантикою. Дуже важливою особливістю семантики звуконаслідувань є те, що вони фонетично вмотивовані: самі звуки становлять собою пряме наслідування відповідного явища чи дії. Основа для такої вмотивованості знаходиться ніби всередині звуконаслідувального слова. Цим їх значення відрізняється від лексичної семантики інших слів. Звукова вмотивованість лексичного значення – специфічна риса звуконаслідувань. Звуконаслідувальна лексика наявна як у німецькій літературній, так і у розмовній мові. Словотворення, вживання та семантика ономатопоетичних дієслів у німецькій розмовній мові мають специфічні особливості. Найважливішою семантичною особливістю звуконаслідувальних дієслів німецької розмовної мови є те, що для них характерні перенесені значення. Тому для більшості розмовних дієслів притаманний високий ступінь експресивності. За семантикою всі дієслова поділено на кілька груп. До найбільшої групи належать дієслова зі значенням мовлення. Велика їх кількість походить від звуконаслідування тварин та птахів. Багато дієслів мають значення пересування. Наявні дієслова, які позначають вживання їжі та алкоголю, важке дихання, сопіння, голосний сміх.
Посилання
Bielfeldt H. H. Onomatopoetika im Sorbischen und Deutschen. Zeitschrift für Slavistik. 1982. N 3. S. 323–331.
Bußmann H. Lexikon der Sprachwissenschaft.-Stuttgart: Alfred Kröner Verlag, 2002. 783 S.
Duden. Deutsches Universalwörterbuch. Mannheim: Dudenverlag, 2011. 2112 S.
Ladtschenko M. Onomatopoetische Verben des Sprechens in der deutschen Umgangssprache. Germanistik in der Ukraine. 2011. Вип. 12. S. 109–112.
Ladtschenko M. Wortbildungsprozesse in der deutschen Onomatopöie. Сучасні дослідження з іноземної філології. 2014. Вип. 12. С. 101–105.
Ladtschenko M. Deutsche Substantive onomatopoetischer Herkunft. Мова та культура : матеріали міжнар. наук.-практ. конференції (Одеса, 20–21 листопада 2015 р.). Одеса : Міжнародний гуманітарний університет, 2015. С. 89–92.
Ladtschenko M. Wortbildende und semantische Besonderheiten der deutschen onomatopoetischen Fortbewegungsverben. Сучасні дослідження з іноземної філології. 2015. Вип. 13. С. 80–86.
Onomatopoetika im Deutschen und Slowakischen. URL : http ://www.grin.com/de/e-book/208976/ (Zuletzt aufgerufen am: 15. 09. 2021).
Гаценко І.О Типологічні особливості звуконаслідувальних слів (на матеріалі української, російської та англійської мов) : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.15. Київ, 2003. 19 с.
Ладченко М., Вашкі Е. Контрастивний аналіз відономатопоетичних дієслів мовлення: на матеріалі німецької та угорської мов. Ужгород : Патент, 2010. С. 298–307.
Ладченко М.М., Юсип-Якимович Ю.В. Слов’яно-германські семантичні універсалії в галузі ономанопоетики. Studia Slovakistica. 2014. Вип. 14. С. 92–103.
Ладченко М.М., Юсип-Якимович Ю.В. Ономатопоетичні утворення як система універсалій в індоєвропейських та угро-фінських мовах. Acta Hungarica, 2018. Вип. 23. С. 189–201.
Мюллер В. Великий німецько-український словник. Київ : Чумацький шлях, 2005. 792 с.
Юсип-Якимович Ю. В. Ономатопоетика українських говорів Карпат: семантична, фонетична, словотвірна структура та похідність ономатопів. Ужгород : Гражда, 2007. 268 с.