Художній досвід західноєвропейських літератур у рецепції Цань Сюе: прочитання Кафки

Анотація

Цань Сюе – унікальна письменниця, визначне місце якої в історії сучасної китайської літератури зумовлене своєрідною мистецькою манерою, у якій сфера ірраціонального (сни і сновидіння персонажів, їхні марення і алогічне сприйняття світу) й екзистенційна проблематика (страждання, страх і смерть персонажів) оформлені особливим стилем, для якого характерна фрагментарність оповіді, символічність і філософічність образів. Із-поміж чинників, які сформували такий авторський почерк, – переосмислення Цань Сюе художнього досвіду західноєвропейських митців. У статті зроблена спроба дослідити вплив їхньої творчості на стильовий «портрет» китайської письменниці. Мета дослідження – визначити джерела і чинники діалогізму як характерної риси творчості Цань Сюе. Застосувавши історико-літературний і порівняльний методи дослідження, творчість Цань Сюе визначена як своєрідна диверсія та інновація в китайській літературі за формою самовираження. Водночас використання різноманітних образів-символів і метафор для дослідження людської підсвідомості засвідчують тяглість національної традиції в авторському письмі Цань Сюе. Одним із джерел такого художнього синтезу є рецепція творчості західноєвропейських письменників – Данте, Й. В. Гете, Ф. Кафки, Х. Л. Борхеса. У статті увагу зосереджено на «кафкіанському» сліді в «малій» прозі письменниці, інтерес якої до творів австрійського експресіоніста оприявлювався у двох формах. У літературно-критичній – це есеї про творчість Кафки, де окреслена співзвучність ідейних мотивів обох авторів («Походження замку», «Заповіт замку».). У художній формі – у рецепції таких типових «кафкіанських» мотивів у власних текстах, як оніричні мотиви, ідеї абсурдної дійсності, художнє двосвіття, специфічний хронотоп тощо (оповідання «Віл», «Хатинка на пагорбі»).