Концепт «злочин»: лінгвокультурологічна репрезентація та особливості його перекладу (на прикладі роману Жоржа Сіменона «Невдача комісара Мегре»)

Анотація

Особливості концептуалізації поведінкових реакцій, взаємодії колективної та індивідуальної свідомості стають предметом дослідження різних галузей знань. Концепт «злочин» належить до тих базових та універсальних категорій, які розкривають когнітивні механізми на рівні релевантної взаємодії з різними концептами й національними особливостями картин світу, культурну специфіку, індивідуально-психологічний досвід та поведінкову адаптацію. У статті розглянуто лінгвокультурологічний концепт «злочин» у франкомовному детективному романі відомого французького письменника бельгійського походження Жоржа Сіменона «Невдача комісара Мегре». Метою дослідження є аналіз лінгвокультурологічної репрезентації, функціональної ролі та вербальної репрезентації концепту «злочин» у детективному романі «Невдача комісара Мегре» («Un échec de Maigret») Жоржа Сіменона в оригіналі та перекладі. Для цього проаналізовано структурно-жанрові особливості франкомовного детективного роману, конкретизовано соціокультурологічні та лексико-семантичні функції домінантного концепту «злочин», окреслено фреймову структуру концепту «злочин». Для компаративного перекладацького аналізу використовувався переклад Миколи Мещеряка. За допомогою фреймового аналізу досліджено функціональну репрезентацію концепту «злочин» у художньому наративі детективу та його відповідність у мові перекладу, що дало можливість простежити взаємозв’язок лексико-семантичних, стилістичних і когнітивних компонентів, я відображають світоглядну інформацію мовців. Для простеження розгортання смислових компонентів концепту «злочин» у наративі художнього твору виокремлено чотири базові концепти-фрейми: «злочин», «таємниця», «розслідування», «покарання», до кожного з яких вказано сегментні слоти. Зазначено, що особливість детективного роману визначається тим, який концепт-фрейм автор ставить у пріоритет та якими слотами він його наповнює. Так, наприклад, відповідно до правового аспекту домінантним може бути процес «злочин – покарання», у моральному аспекті – «злочин – мотив». Особливістю лінгвокультурологічної конотації у творчості Жоржа Сіменона є не лише лексико-стилістичне наповнення концепту «злочин», а й доповнення його різними маркерами, які вирізняються авторською іронічно-філософською манерою трансляції основного задуму, а відтак змалюванням способу й умов проживання тогочасних французьких міщан. Зверхньо-впевнена поведінка комісара Мегре залучає всіх учасників процесу розслідування до взаємодії та запевнює в невідворотності розкриття злочину. Розгортання конфлікту, увага до деталей і мотивів поведінки, замовчування свідків, емоційні стани співпереживання, а не лише осудження вказують на важливість осмислення причинно-наслідкових зв’язків вчинення злочину, а не на його покарання. Компаративний аналіз оригіналу й перекладу дав можливість здійснити інтерпретаційний аналіз правових відношень та екстралінгвістичної інформації у французькій та українській картинах світу. Різні ознаки у відображенні концепту «злочин» полягають не стільки в неоднозначності трактування, скільки у стилевій трансляції. В українському перекладі стилістичне наповнення концепту дещо нейтралізується з дотриманням юридично-правової номінації.