«Нейтральність vs експресивність» як стильова риса англомовної новели

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2617-3921.2022.21-22.201-210

Ключові слова:

нейтральна лексика, експресивна лексика, стиль мовлення, прагматична функція, авторське мовлення, чуже мовлення

Анотація

Сучасне мовознавство характеризується посиленим інтересом науковців до вивчення людського фактора в мові. Зокрема, актуальним є дослідження комунікативного процесу, що має на меті прагматичний вплив на реципієнта. З цієї точки зору особливої ваги набуває всебічний аналіз засобів вираження експресивності, оскільки саме експресивні лексичні одиниці володіють прагматичним потенціалом. Проте важливо розуміти, що у комунікації експресивна лексика не може існувати ізольовано, вона взаємодіє з контекстом, у межах якого функціонують стилістично нейтральні слова. Наше дослідження присвячене вивченню взаємозв’язків нейтральної та експресивної лексики на матеріалі англомовної новели. У результаті проведеного аналізу встановлено, що основний лексичний склад англомовної новели містить здебільшого нейтральну лексику, на тлі якої вживаються експресивні лексичні одиниці. Це створює опозицію «нейтральність – експресивність», що є стильовою рисою англомовної новели. Наявність певного контрасту сприяє збільшенню загальної експресивності художнього тексту, а також реалізації прагматичної функції. З’ясовано, що нейтральні за стилем слова використовуються переважно в авторському мовленні, а експресивні – в чужому мовленні. Отже, нейтральний стиль виступає фоном для сприйняття лексичних одиниць, що належать до високого або низького стилю. Аналіз показав, що в англомовній новелі, крім нейтральних слів, вживаються слова різних функціональних стилів мовлення. Було виявлено терміни, поетизми, архаїзми, варваризми, сленгізми, жаргонізми, діалектизми, вульгаризми та ін. Автор художнього тексту цілеспрямовано добирає одиниці певних прошарків лексики, щоб вплинути на читача, а саме на його думки, поведінку, емоційний стан тощо. Таким чином, опозиція «нейтральність – експресивність» сприяє втіленню авторського задуму, характеризації художніх персонажів та досягненню високого ступеня прагматичного ефекту.

Посилання

Бойко Н.І. Семантична основа лексичної експресивності. Лінгвостилістичні студії. 2016. Вип. 4. С. 39–54.

Галаур С.П. Диференційні параметри експресем та регулятем у художньому тексті. Мова: класичне – модерне – постмодерне. 2018. Вип. 4. С. 20–32.

Єрмоленко С.Я. Лінгвостилістика: основні поняття, напрями й методи дослідження. Мовознавство. 2005. № 3–4. С. 112–125.

Турчак О.М. Експресія та експресивність як складники функціональної характеристики оказіоналізмів (на матеріалі преси кінця ХХ ст.). Вісник Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля. Серія «Філологічні науки». 2015. № 1 (9). С. 164–169.

Conrad J. Selected Short Stories. Hertfordshire, 1997. 238 p.

Jesperson O. Expressive Language. Style in Language. 1960. P. 109–144.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-12-01