Мотив ініціації та проблема зла в романі Вільяма Голдінга «Володар мух»

Анотація

У статті досліджується наявність ознак мотиву ініціації в канві твору та їх семантична функція в розкритті авторської концепції особистості і проблематики твору. Актуальність дослідження полягає в тому, що мотив ініціації в романі «Володар мух» ще не розкритий дослідниками творчості Вільяма Голдінга. Метою дослідження є простеження слідів мотиву ініціації у творі та осмислення його семантичної функції для розкриття концепції особистості, проблеми співвідношення особистості й суспільства, а також проблеми зла в романі. Автори дослідження простежують у творі натяки на певні символічні ознаки ритуалу ініціації, зокрема: відокремлення групи хлопчиків підліткового віку, закрита для сторонніх територія (у цьому випадку – безлюдний кораловий острів), виконання ритуального танцю (танець мисливців), нанесення знаків на ініційованих (розмальовані обличчя – маски у племені Джека) тощо. Є навіть образ голови звіра (кабаняча голова), а також письменник ніби ненароком вживає фразу, що дуже важлива для символічного значення ініціації, про проковтування пащею (у момент, коли непритомніє Саймон). У статті звертається увага на специфіку мотиву ініціації у творі: перед нами групова ініціація підлітків без наставника, без шамана. Натомість серед хлопчиків з’являються два лідери, вожді, які ведуть підлітків у цілком протилежні напрями розвитку їхнього маленького острівного суспільства. Один із них, Ральф, намагається дбати про можливе їх спасіння дорослими, про малюків, а також спирається на цілком демократичний варіант управління та на гуманність. Другий хлопчик, Джек Меридью, ображений, що вожаком вибрали не його, стає керівником групи мисливців. Він страшенно честолюбний, набирає авторитет тим, що полює на диких свиней і запроваджує бенкети з поїданням м’яса, порушує Ральфові вказівки щодо виконання хлопчиками своїх обов’язків (наприклад, підтримування вогнища на горі для димового сигналу в разі появи на обрії корабля), підбиває їх на забави та ігри тощо. Звісно, поступово більшість хлопчиків іде за Джеком та утворює плем’я, у якому хлопчики фарбують обличчя, танцюють ритуальні танці, полюють на диких свиней і терплять маленького вождя-тирана, котрий ненавидить інакодумців. Зрештою плем’я вбиває Роху, а потім полює на єдиного «інакодумця», єдиного носія «здорового глузду» – Ральфа. Для того щоб «викурити» Ральфа з лісу, підпалюють джунглі, перетворивши зелений острів на чорне згарище. Перед нами деградація вихованих англійських хлопчиків у плем’я жорстоких дикунів. Така деградація підтверджується наявними в романі релігійними мотивами, символічними ознаками ритуалу ініціації, що є невдалою. Замість розвитку й удосконалення група хлопчаків на безлюдному острові в результаті життєвих випробувань деградує, перетворюючись на стадо егоїстичних та агресивних дикунів. У пошуках відповіді на запитання про те, звідки береться зло у світі та чому часто навіть культурні європейські нації забувають про духовність і культурність та стають жорстокими вбивцями, часто навіть садистами (як це було з есесівцями у Другу світову війну), письменник у романі-експерименті доходить висновку, що зло спричиняє не стільки суспільство, середовище, воно притаманне в потенційному стані природі людини, і в певних умовах, у разі потакання заземленим бажанням та інтересам, людина стає носієм зла, що ми й бачимо в романі «Володар мух».