Структурно-семантичні характеристики словотвірних гнізд у звуконаслідуванні на матеріалі німецької мови

Анотація

У статті проаналізовано структурно-семантичні особливості словотвірних гнізд із вершиною дієсловом, іменником та вигуком. Увагу зосереджено вивченню утворення та функціонування словотвірних гнізд як найбільшого словотвірного потенціалу слова в сучасній німецькій мові. Актуальність цього дослідження обґрунтовується необхідністю систематизації та всебічного дослідження семантики та словотвірної структури вокабуляру мови і демонструє тісний зв’язок звуконаслідувальної системи з загальним лексичним фондом німецької мови. Метою статті є дослідження механізму творення та функціонування словотвірних гнізд із вершиною дієсловами, іменниками і вигуками сучасної німецької мови, які не лише відтворюють додаткову інформацію і підтримують семантичне ядро значення лексичних конституентів, але і характеризуються досить широкою семантикою і сферою застосування в різних типах мовлення. Засвідчено, що основною сферою функціонування звуконаслідувальних лексем є розмовна мова, що підтверджує кількісний склад стилістично-маркованих одиниць. Наочно продемонстровано, що особливим континуумом лексики із емоційно-семантичним забарвленням, який активно виражає емоційний стан людини та утворюється від повнозначних частин мови, є вигуки. Кількість іменників крізь призму звуконаслідування у словниковому складі німецької мови збільшується за допомогою субстантивації дієслів. На сучасному етапі розвитку німецької мови спостерігаємо тенденцію до утворення необмеженої кількості субстантивованих конверсивів, які володіють чіткою семантичною визначеністю. За результатами аналізу, для переважної більшості словотвірних гнізд серед досліджуваних лексичних одиниць німецької мови характерною є лінійна структура, яка при маркуванні вищевказаних типів гнізд має принципове значення. Пропонована розвідка висвітлює формальну характеристику властивостей мовних одиниць, структурне значення слова. Їх місце в мовній системі визначається крізь призму відношень знаків один до одного та встановлення нових зв’язків між ними.