Когнітивний напрям у сучасній науці про мову

Анотація

Когнітивна лінгвістика на сучасному етапі – галузь нової наукової парадигми, що отримала назву функціонально-діяльнісного мовознавства. Основним положенням лінгвістичного функціоналізму є твердження щодо похідності мовної форми від функцій мови. Когнітивний напрям функціоналізму особливо виділяє роль когнітивних функцій і передбачає, що інші функції виводяться з них або зводяться до них. Основним принципом когнітивної лінгвістики є теза про те, що зміст свідомості людини можна дослідити через звернення до вивчення мови. Когнітивний підхід до аналізу мови полягає у виявленні та поясненні процесів категоризації та концептуалізації, які, відбиваючись у мові, реконструюються у вигляді понятійної системи. У цій розвідці ми виходимо з положень семантико-когнітивного підходу, спрямованого на дослідження співвідношення семантики мови з концептосферою народу, зв’язок семантичних процесів із когнітивними.Утвердження в лінгвістиці поняття «концепт» позначило новий ступінь у осягненні способів, закономірностей та особливостей взаємодії мови та свідомості, розширило рамки змістовного аналізу мовних явищ і надало значно більшу глибину та ефективність семантичних досліджень. Когнітивний підхід дозволяє розкрити та простежити механізм відображення та розподілу в семантичній структурі мови знань про світ та про саму мову. Предметом дослідження когнітивної лінгвістики є значення мовних одиниць різних мовних рівнів, які об’єктивують той чи інший концепт, а кінцевою метою – реконструкція (моделювання) концепту як мисленнєвої одиниці за даними мови. На сучасному етапі когнітивна лінгвістика досліджує проблеми репрезентації ментальних механізмів освоєння мови та принципів їх структурування; диференціації когнітивного, мовного, комунікативного та інших видів свідомості; виявлення форми залежності національного мислення від національної культури та менталітету. На даний момент можна говорити про наступні напрямки в когнітивній лінгвістиці: культурологічне – дослідження концептів як елементів культури з опертям на дані різних наук; лінгвокультурологічне – дослідження названих мовними одиницями концептів як елементів національної лінгвокультури у зв’язку з національними цінностями та національними особливостями цієї культури: напрям від мови до культури; логічне – аналіз концептів логічними методами поза прямою залежністю від їхньої мовної форми; філософсько-семіотичне – досліджуються когнітивні засади знаковості; семантико-когнітивне – дослідження лексичної та граматичної семантики мови як засобу доступу до змісту концептів, як способу їх моделювання від семантики мови до концептосфери.